Старший радник Норвезького космічного агентства, сонячний фізик Пол Брекке на профільному навігаційному форумі представив думковий експеримент під назвою «День без супутників». Сценарій моделює гіпотетичну раптову зупинку всіх штучних супутників Землі та дозволяє оцінити, наскільки сучасна цивілізація залежить від орбітальної інфраструктури. За оцінкою експерта, наслідки такої аварії виявилися б не миттєвими, а наростаючими: спочатку життя тривало б у звичному ритмі, а потім ланцюгова реакція збоїв торкнулася б навігації, зв'язку, логістики та навіть прогнозів погоди.

Перші години: ілюзія нормальності

Згідно зі сценарієм, у перші години після аварії повсякденне життя виглядало б майже без змін. Самоліти продовжували б перебувати в повітрі, постачання води та електроенергії в містах не припинилося б, а більшість людей не помітили б нічого незвичайного. Саме ця «тиха» фаза, за задумом автора експерименту, і робить загрозу підступною: критичні системи ще працюють, але їхня здатність функціонувати далі вже поставлена під сумнів.

Атомні годинники на орбіті: чому час — ключова проблема

Головна технічна проблема сценарію полягає в тому, що супутники GPS виконують роль надточних атомних годинників, передаючи на Землю синхронізовані часові сигнали. Саме ця синхронізація критично важлива для цивільної інфраструктури: втрата точного часу призводить до накопичення помилок, які швидко розірвуть глобальний інтернет-трафік. Паралельно екстрені служби втратять доступ до систем геопозиціонування, а в наземному та повітряному транспорті почнуться затримки.

Хто залишиться відрізаним від світу

Зупинка супутників миттєво відріже від світу території, що не мають альтернативних каналів комунікації. Вантажні судна в Арктиці, рибальські судна в Південнокитайському морі та рятувальні бригади в віддалених районах залишаться без зв'язку, оскільки прокласти туди фізичні кабелі неможливо. Військові сили втратять можливість координувати переміщення військ та авіації, а цивільні комерційні авіарейси позбавляться зв'язку з диспетчерськими службами під час тривалих перельотів, що проходять поза зоною дії наземних радарів.

Удар по метеорології та безпеці

Значний удар відчує також метеорологія. Хоча синоптики продовжують використовувати метеозонди та наземні станції, сучасне прогнозування майже повністю ґрунтується на супутникових даних. Без спостереження за відкритим океаном шторми формуватимуться непоміченими, створюючи пряму загрозу для морських та повітряних суден. Таким чином, навіть за умови збереження роботи наземної мережі точність та оперативність прогнозів різко впали б.

Космічний сміття: головна реальна загроза

Хоча раптовий сонячний шторм або повне вимкнення апаратів вважаються малоймовірними, космічні агентства занепокоєні більш реальною загрозою — космічним сміттям. Згідно зі звітом Європейського космічного агентства (ESA) про космічне середовище, на орбіті перебуває близько 40 000 великих об'єктів, а кількість дрібних уламків розміром понад 1 сантиметр перевищує 1,2 мільйона одиниць. Кожен із них рухається зі швидкістю, достатньою для повного знищення супутника при зіткненні. Моделі агентства показують, що навіть за повного припинення майбутніх ракетних запусків кількість сміття на орбіті продовжуватиме рости понад 200 років через ланцюгову реакцію нових зіткнень. Інженерні рішення з очищення орбіти за допомогою сіток, гарпунів або буксиру поки не масштабовані.

Висновки агентств і зростаюча залежність

Міністерство внутрішньої безпеки США та Глобальний геодезичний центр ООН у своїх дослідженнях дійшли висновку, що тривалий супутниковий збій матиме руйнівний ефект для логістики, сільського господарства, морських перевезень та банківського сектору. Ключовий висновок експертів полягає в тому, що залежність людства від космічних технологій продовжує рости пропорційно збільшенню кількості нових апаратів на орбіті, а отже, і вразливість критичної інфраструктури до їхньої втрати зростає з кожним запуском.