Європейське космічне агентство (ESA) відмовилося від раніше запланованої серйозної модернізації найновішої ракети-носія Ariane 6, включно з перспективною версією Block 3 із новим облегченим розгінним блоком. У агентстві пояснили, що на поточний момент «немає потреби чи обґрунтування» для переходу до наступного покоління архітектури запусків. По суті, рішення зводиться до того, що Брюссель продовжує субсидіювати запуски Ariane 6 і не збирається влізати в додаткові великі витрати на переробку вже працюючої конструкції.

Відмова від Block 3 і доля проєкту ICARUS

Ключовим елементом скасованої модернізації була розробка ICARUS (Innovative Carbon Ariane Upper Stage) — нової верхньої ступені з широкою застосуванням вуглепластикових композитів. Проєкт передбачав заміну традиційних металевих баків і елементів конструкції на більш легкі композитні аналоги. Це мало б зменшити суху масу ступені, збільшити корисне навантаження і в перспективі знизити вартість запусків. Технологічною основою для ICARUS слугував демонстратор Phoebus, призначений для відпрацювання крупнорозмірних композитних баків і силових елементів ракетних ступенів.

Що це означає для майбутніх місій

Варіант Ariane 6 Block 3 розглядався як спосіб розширити можливості ракети за межами нинішньої конструкції. Припускалося, що модернізована версія Ariane 64 із чотирма твердотопливними прискорювачами P120C і покращеною верхньою ступенню отримала б додаткові можливості для важких вантажів, включно з проєктами дослідження зовнішньої Сонячної системи. Після перегляду пріоритетів ESA європейські розробники змушені будуть адаптувати деякі майбутні місії під менш потужну конфігурацію ракети Block 2. Зокрема, це торкнеться місії майбутнього європейського зонда, який вирішено надіслати до льодового супутника Сатурна — Енцеладу.

Економічний контекст: субсидії та стійкий попит

Відмова від модернізації Ariane 6 відображає ширшу проблему європейської ракетної програми: необхідність водночас підвищувати конкурентоспроможність Ariane 6 і шукати довгострокову заміну одноразовим ракетам. Початок експлуатації Ariane 6 став проривом для Європи, яка раніше залежала від російських і американських ракет-носіїв. При цьому, за оцінками, влади виділяють на кожен запуск Ariane 6 до 40 млн євро. І хоча на ракету є стійкий попит — у ній, зокрема, кровно зацікавлена компанія Amazon, — кожен її запуск означає суттєві витрати європейських платників податків. Без модернізації скасування субсидування, за логікою авторів, не уникнути, проте питання про те, чи варто влізати в додаткові борги, європейські міністри мають вирішити пізніше цього року.

Суперечливі дані

Тут важливо розділити дві версії причин відмови. Офіційна позиція ESA формулюється в технічних і програмних категоріях: агентству нібито «немає потреби чи обґрунтування» переходити до наступного покоління архітектури запусків, тобто модернізація не потрібна для виконання поточних завдань. Альтернативна, економічна трактовка вказує на іншу мотивацію: ЄС не бажає нести великі додаткові витрати, оскільки й так субсидіює кожен запуск Ariane 6, і саме небажання збільшувати навантаження на бюджет стало вирішальним фактором. Обидві версії співіснують у публічному просторі: перша — це формулювання агентства, друга — інтерпретація реального фінансового механізму підтримки ракети. Різниця між ними не знімає самого факту скасування Block 3, але по-різному пояснює його причину.

Ширша проблема європейської ракетної програми

Зрештою рішення щодо Ariane 6 — це не просто технічний вибір, а симптом системної дилеми: Європі потрібно водночас робити одноразову ракету конкурентоспроможною на тлі приватної космонавтики і готувати довгострокову заміну одноразовим носіям. Відмова від ICARUS і Block 3 економить гроші в короткостроковій перспективі, але перекладає обмеження за корисним навантаженням на майбутні наукові місії, включно з зондом до Енцеладу, і відкладає рішення про долю субсидій. Як саме Брюссель збалансує ці інтереси, стане зрозуміло після рішення міністрів цього року.