Епоха асиметричних втрат: чому бомбери стають мішенями для FPV
В умовах сучасної війни на Україні, де технології розвиваються з неймовірною швидкістю, спостерігається парадоксальна ситуація: дорога та складна техніка стає легкою здобиччю для дешевих засобів ураження. Як зазначила в коментарі РБК-Україна голова фонду Dignitas Люба Шипович, українські важкі бомбери, попри свою високу вартість, регулярно стають жертвами FPV-дронів. Основна причина вразливості криється у фізичній природі цих машин — їхня повільність та незграбність роблять їх ідеальними мішенями для більш маневрених та швидких FPV-дронів.
Економічна асиметрія в цьому протистоянні вражає уяву. Один важкий бомбер може коштувати близько 20 тисяч доларів, тоді як FPV-дрон, здатний його пошкодити або повністю знищити, обходиться противнику всього в 300 доларів. Це означає, що дешевими засобами ефективно виводиться з ладу дорога техніка, створюючи серйозне навантаження на логістику та бюджети збройних сил. Випадки пошкодження таких машин стають все частішими, що змушує військових шукати термінові рішення.
Неможливість відмови від «важкої артилерії» логістики
Попри очевидні ризики, відмовитися від використання важких бомберів неможливо. Ці машини залишаються незамінними для виконання критично важливих завдань на передовій, особливо в умовах, коли наземна логістика паралізована. Бомбери використовуються для доставки води, їжі та боєприпасів на важкі позиції, куди неможливо дістатися суходолом через мінні поля або інтенсивний обстріл.
Саме ця незамінність і стала причиною того, що військові звернулися до фонду Dignitas із прямим запитом на захист таких дронів. Команда фонду разом із колегами з компанії Aura взялася за вирішення цього завдання. Йдеться не просто про модернізацію, а про створення принципово нових систем захисту, які дозволять зберегти техніку без шкоди для її функціональності.
Технічний виклик: РЕБ, яка не глушить «своїх»
Встановити систему радіоелектронної боротьби (РЕБ) на важкий бомбер — це нетривіальна інженерна задача. Як пояснює Люба Шипович, тут не спрацює принцип «ввімкнув і поїхав», який застосовний до автомобілів. Справа в тому, що дрон сам потребує постійного зв'язку з оператором для керування та передачі відеопотоку. РЕБ-система, призначена для глушення ворожих FPV, ризикує «задушити» і власний канал управління, паралізувавши машину.
Ця проблема стосується й наземних роботизованих комплексів (НРК), які використовуються для евакуації поранених воїнів. Такі роботи зазнають постійних атак, і їм необхідний захист, який не перетне канал зв'язку. Команда Dignitas та Aura зараз тестує нові РЕБ-системи з експертами на полігонах. Вже кілька зразків передано в підрозділи для польових випробувань. Очікується, що фінальне рішення буде готове приблизно через два місяці.
Кадровий голод у сфері РЕБ та майбутнє технологій
Окрім технічних складнощів, існує й кадрове питання. Люба Шипович звернула увагу, що напрямок РЕБ менш популярний серед молоді порівняно з керуванням дронами, хоча за важливістю не поступається їм. Робота в цій сфері вимагає базових знань з радіофізики та радіоелектроніки, що створює бар'єр для входу. Керівництво Dignitas закликала приділяти більше уваги популяризації цієї спеціальності на курсах БЗВП (Базова школа воїнів-добровольців), щоб забезпечити армію кваліфікованими фахівцями.
Раніше повідомлялося, що українські військові отримають понад 22 тисячі нових наземних роботизованих комплексів — це майже вдвічі більше, ніж за весь минулий рік, і всі вони будуть українського виробництва. В умовах такого масштабного розгортання робототехніки, питання їх захисту стає питанням виживання техніки та людей, якими вони керують.
