У липні 2026 року в Україні були проведені перші аукціони з продажу електроенергії державними генеруючими компаніями «Енергоатом» та «Укргідроенерго» за довгостроковими двосторонніми контрактами. Механізм, який мав забезпечити енергоємні галузі промисловості доступ до передбачуваних і, як очікується, вигідніших цін на електроенергію, на практиці виявився недоступним для кінцевих споживачів. За даними видання РБК-Україна, основними переможцями торгів стали не заводи та металургійні комбінати, а трейдери — учасники ринку, що орієнтуються на короткострокову динаміку надзвичайно волатильного ринку «на добу вперед».

Трейдери витіснили промисловість з аукціонів

Як зазначають експерти, цінова стратегія трейдерів на аукціонах принципово відрізняється від потреб промислових підприємств. Трейдери закладають у свої заявки очікування щодо майбутньої динаміки цін на ринку «на добу вперед», що робить їхні пропозиції конкурентоспроможними на торгах. Промисловість же, навпаки, зацікавлена у фіксації ціни на тривалі періоди — квартал, півріччя або рік, — щоб побудувати стійку фінансову модель виробництва. Внаслідок цього енергоємні галузі, такі як металургія, виявилися витісненими з кола покупців уже на перших аукціонах.

Що потрібно змінити в правилах торгів

Для того щоб заводи та металургійні комбінати отримали реальний доступ до прямих контрактів із виробниками електроенергії, необхідно внести низку суттєвих змін у правила проведення аукціонів. Зокрема, експерти пропонують виключити трейдерів з кола покупців, збільшити розмір лотів — наприклад, до 20 мегават, що, за оцінкою компанії «ArcelorMittal Кривий Ріг», більше відповідатиме профілю споживання великих промислових підприємств. Також пропонується переглянути підхід до визначення стартової ціни: замість поточної, на думку учасників ринку, завищеної ставки, використовувати індикатор середньозваженої ціни на ринку «на добу вперед» (РДН) за попередній період зі знижкою 30%. Крім того, генеруючим компаніям слід збільшити пропозицію електроенергії на аукціонах удвічі — до 4% від обсягу генерації, а також прибрати вимогу про участь не менше п'яти учасників торгів. Окремим питанням залишається розмір гарантійного внеску, який зараз продавець визначає на власний розсуд у встановлених межах; для забезпечення передбачуваності фінансової моделі його ставку необхідно зафіксувати.

Правова основа та зобов'язання генераторів

Правові рамки для проведення подібних торгів були закладені в середині червня 2026 року, коли Кабінет міністрів України дозволив проведення аукціонів, за результатами яких укладаються договори на квартал, півріччя та рік. Зобов'язання продавати електроенергію на відповідні періоди було покладено на державні компанії «Енергоатом» (оператор атомних електростанцій) та «Укргідроенерго» (великі гідро- та гідроакумулювальні станції). Разом ці дві компанії зобов'язані виставляти на продаж у межах аукціонів до 4% прогнозного обсягу генерації. Водночас, як показали перші торги, формального зобов'язання виявилося недостатньо — без коригування механіки аукціонів промисловість не змогла скористатися новим інструментом.

Ціна для металургії: від зупинки цеху до ракетного удару

Проблема дорогої електроенергії для металургійного сектору України не є абстрактною. У лютому 2026 року компанія «ArcelorMittal Кривий Ріг» була змушена призупинити роботу окремого підрозділу — Ливарно-механічного заводу — через недоцільність його роботи в умовах подорожчання електроенергії. А 16 серпня 2026 року все підприємство «ArcelorMittal Кривий Ріг» було змушене призупинити роботу внаслідок ракетного удару, в якому загинули двоє людей і 13 співробітників отримали поранення. Таким чином, промисловість стикається з подвійним тиском: і з боку енергетичних витрат, і з боку воєнних ризиків, що робить доступ до довгострокових контрактів на електроенергію питанням не лише економічної, а й виробничої безпеки.

Позиція промислового середовища

«Доступ до довгострокових контрактів для промислових споживачів має бути одним із ключових критеріїв при формуванні правил аукціонів», — заявив президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах, чий вислів наводиться в публікації РБК-Україна. По суті, це означає, що поточна архітектура торгів, орієнтована на короткострокову спекулятивну активність, потребує перегляду на користь тих учасників, які дійсно потребують багаторічного цінового якоря для планування капітальних витрат та модернізації виробництва.