Українська металургія опинилася в подвійному вогні: з одного боку, російські удари по промисловій інфраструктурі цілеспрямовано виводять з ладу найбільші комбінати, з іншого — вартість електроенергії для промисловості залишається однією з найвищих у Європі, що підриває конкурентоспроможність галузі на міжнародних ринках. За даними РБК-Україна, за 9 місяців минулого року середня ціна на електроенергію на ринку «на добу вперед» в Україні становила 106 євро за мегават-годину, тоді як у Франції вона досягала 61 євро, у Чехії — 94 євро, у Німеччині — 80 євро. Розрив у ціні для енергоємних підприємств, де енерговитрати можуть становити до 60% собівартості продукції, стає фактором виживання.
Цілеспрямовані удари по комбінатах
Росія продовжує атаки на одну з найбільших галузей української промисловості. Після удару 16 серпня частково зупинив роботу найбільший у країні металургійний комбінат «ArcelorMittal Кривий Ріг». 27 серпня противник наніс повторний удар по «Запоріжсталі»; строки відновлення роботи підприємства на момент публікації матеріалу не були визначені. Ці події накладаються на системні проблеми: з початку року металурги вимушено скоротили виробництво продукції та постачання на зовнішній ринок через блокування морських портів і введення на кордоні з ЄС вуглецевого податку. До драматичної картини додалися зростання тарифів на залізничні перевезення з 1 серпня та хронічно висока вартість електроенергії.
Енергоціновий розрив і структура собівартості
Витрати на електроенергію займають критичну частку в структурі ціни металургійної продукції. За оцінками консалтингової компанії GMK Center, у залізорудному концентраті енергетична складова становить 50–60%, у залізорудних окатах — 30–35%, а в сталі, виплавленій в електродугових печах, — 10–15%. Попри те що в останні місяці вартість електроенергії для промисловості дещо знизилася на тлі падіння попиту, рівень цін по-першому залишається високим для кінцевих споживачів, особливо для металургійних комбінатів, що працюють на межі рентабельності.
Міжнародна конкуренція: субсидії проти українських цін
Високі внутрішні ціни на електроенергію погіршують і без того вразливе положення України на світовому ринку металопродукції. Китай застосовує пільгові тарифи на електроенергію для чорної та кольорової металургії, турецькі компанії продовжують закуповувати сировину у Росії зі значним дисконтом. Країни ЄС також підтримують власних виробників: діє програма компенсації непрямих вуглецевих витрат для підприємств з високим енергоспоживанням, а до 2030 року реалізується Clean Industrial Deal, що передбачає фінансування зниження енерговитрат. Аналітик GMK Center, кандидат економічних наук Андрій Глущенко характеризує ці механізми як «субсидування частини енергетичних витрат підприємств», на які щорічно спрямовуються мільярди євро. Італія та Німеччина мають окремі програми підтримки власної металургії, що стала заручницею високих світових цін на енергоносії.
Промислова політика та механізм прямих контрактів
Народний депутат, заступник голови парламентського комітету з економічного розвитку Дмитро Кисилевський стверджує, що промислова політика України має бути спрямована на те, щоб ціна енергоносія для промисловості була найнижчою в ЄС, і наголошує, що європейські моделі підтримки — «результат продуманої промислової політики», за якою Україна має рухатися. Для забезпечення промисловості більшим обсягом електроенергії за прийнятною ціною уряд дозволив проведення аукціонів, за результатами яких укладаються договори на квартал, півріччя та рік. Зобов'язання продавати електроенергію за такими контрактами покладено на державні компанії «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Механізм, однак, потребує подальшого доопрацювання, щоб стати повноцінним інструментом зниження енерговитрат для металургів.
