Нове масштабне дослідження Інституту національної стійкості та безпеки (НУ «ІНСБ») виявило несподівані закономірності в житті українців, які перебувають під тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу. Результати, оприлюднені у доповіді «Система російського гібридного впливу на українців в ЄС», змушують переглянути звичні уявлення про те, як соціальна підтримка впливає на інтеграцію та працевлаштування.

Станом на кінець 2025 року в Європі під тимчасовим захистом перебуває близько 4,3 мільйона українців. Статус, який Рада ЄС продовжила до 4 березня 2027 року, став для багатьох гарантією безпеки, але, як з'ясували соціологи, не завжди — гарантією швидкої адаптації.

Географія розселення: де живуть українці

Аналіз даних Eurostat показав, що українці не розселилися рівномірно по континенту. Абсолютна більшість громадян України обрала лише дві країни, тоді як у решті держав їхня кількість помітно менша. Лідерами за кількістю прийнятих біженців стали:

  • Німеччина
  • Польща
  • Чехія
  • Італія
  • Франція

Варто зазначити, що дані щодо Франції можуть бути дещо занижені, оскільки там часто не враховуються неповнолітні діти.

П'ять різних сценаріїв життя

Дослідники наголошують: не існує єдиного «європейського режиму» для біженців. Державна політика щодо тимчасово переміщених осіб у кожній із п'яти країн-лідерів будується за зовсім різними алгоритмами. Це не варіації однієї системи, а п'ять унікальних підходів, які формують різні умови життя.

Попри відмінності в законодавстві, експерти виділили загальну структурну закономірність, що впливає на зайнятість. Виявилося, що однакова формальна допомога дає протилежні результати залежно від того, як улаштовані інститути конкретної країни.

Парадокс: чим більше платять, тим менше працюють

Однією з головних знахідок дослідження стала обернена залежність між рівнем соціальної допомоги та відсотком працевлаштування. У країнах, де виплати для самотньої дорослої особи вищі, рівень зайнятості українців нижчий. Це не питання небажання працювати, а наслідок «перешкод» на шляху до праці:

  • Високий поріг входу на ринок праці;
  • Мовні бар'єри;
  • Складні процедури визнання кваліфікації.

Наприклад, в Італії та Франції регулярна грошова допомога фактично відсутня, надається лише короткострокова підтримка у перші місяці. Тим часом у інших країнах система виплат більш щедра та тривала, що, парадоксальним чином, знижує мотивацію до негайного пошуку роботи.

Хто адаптується найкраще?

Керівник Лабораторії соціологічних досліджень «ІНСБ», доктор соціологічних наук Катерина Настояща, прокоментувала результати презентації. На її думку, говорити про повну «асиміляцію» українців у інших країнах поки що передчасно — мова йде лише про інтеграцію.

Експерт виділила чітку вікову градуювання в адаптації:

  • Діти: адаптуються до нових реалій найкраще.
  • Молодь: є найбільш вразливою категорією.
  • Старше покоління: практично не інтегрується в нові суспільства.

Отже, майбутнє української діаспори в Європі багато в чому залежить від того, наскільки швидко молодь зможе подолати інституційні бар'єри, поки старше покоління залишається осторонь від процесів інтеграції.