Довгі роки отримання повногеномних даних китоподібних було пов'язане з одним із трьох непростих сценаріїв: стріляти дротиком по шкірі та жиру живої тварини, чекати, поки на берег викине мертву, або розбирати історичні музейні колекції. Команда Університету Сент-Ендрюс (Шотландія) запропонувала принципово інший шлях — і він спрацював. Вчені закріпили на комерційному дроні DJI Mavic 2 Pro стерильну чашку Петрі та прогнали апарат прямо через хмару повітря, що видихається китом. На поверхні чашки осіли краплі, які містили клітини та ДНК тварини. Жодних проколів шкіри та необхідності підводити дослідницьке судно впритул до кита не знадобилося — а це важливо, враховуючи, що горбаті кити перебувають під охороною, а контакт із ними суворо регламентований.
Як влаштований збір: дрон, чашка Петрі та хмара пари
Під час польових робіт команда зібрала 58 зразків від 26 горбатих китів. За один захід безпілотник встигав пройти через 1–6 видихів однієї й тієї самої тварини, в середньому в чашку потрапляло близько 2,6 видиху. Примітно, що приблизно 38% проб були зібрані із запуском дрона прямо з берега, без використання човна, — це суттєво знижує логістичну та фінансову вартість експедиції. Метод, по суті, перетворює звичайний споживчий квадрокоптер на інструмент польової генетики, що робить його потенційно доступним для широкого кола дослідницьких груп.
Що вдалося прочитати: ядерний та мітохондріальний геноми
Головним результатом стало те, що з такого «повітряного» матеріалу вдалося отримати дані секвенування одразу двох геномів: ядерного, успадкованого від обох батьків, і мітохондріального, що передається за материнською лінією. У середньому 83,6% ДНК у зразках належало самим китам, решта — переважно мікроорганізмам. Середня глибина прочитання ядерного генома склала 2,3, мітохондріального — 94. Глибина прочитання показує, скільки разів у середньому секвенатор порахував кожну ділянку ДНК: що вона вища, то надійніше відновлюється послідовність. Незважаючи на відносно скромну глибину для ядерного генома, обсягу даних вистачило для аналізу генетичного різноманіття та структури популяції.
Перевірка надійності: повторні проби та порівняння з біопсією
Надійність методу автори перевірили кількома незалежними способами. Повторні зразки від тих самих китів, зібрані під час різних зустрічей і навіть у різні роки, давали співпадаючі генетичні профілі. Геноми, отримані з видиху, порівняли з результатами біопсій двох тих самих тварин — дані узгоджувалися. Генетичний аналіз дозволив визначити стать усіх обстежених китів без помилок. Вчені також виявили три раніше не описані варіанти мітохондріальної ДНК. Важливо й те, що зразки, зібрані у китів, які плавали групами, не показали ознак суттєвого змішування генетичного матеріалу сусідніх тварин, що знімає ключове побоювання при роботі з соціальними видами.
Перші наукові висновки: Тихий океан проти Атлантики
Отримані дані вже дозволили порівняти горбатих китів північної частини Тихого океану з атлантичними популяціями: генетичні відмінності між ними чітко проявилися і в аналізі ядерного, і в аналізі мітохондріального ДНК. При цьому в дослідженій групі тихоокеанських китів не виявили ознак вираженого недавнього близькорідненого схрещування. Вчені також отримали генетичну базу для подальшого вивчення родинних зв'язків між окремими тваринами. Провідний автор роботи Еадін О'Махоні розраховує з'ясувати, чи пов'язані кити, які разом годуються в північній Британській Колумбії, родинними узами чи їх об'єднують стійкі соціальні відносини.
Бонус: мікробіом дихальних шляхів та оцінка здоров'я
У методу виявилася й додаткова перевага. Близько 16% ДНК у зразках походило переважно від мікроорганізмів, що живуть у дихальних шляхах китів. У цій роботі їх докладно не аналізували, проте такий матеріал потенційно дозволяє одночасно вивчати геном самої тварини та склад її респіраторного мікробіому. У поєднанні з аналізом гормонів, які також можна отримувати з видиху, це відкриває можливість оцінювати стан здоров'я китів без відлову та біопсії — важливий крок до неінвазивного моніторингу популяцій.
Обмеження та наступні кроки
Автори наголошують, що метод ще належить відпрацювати на інших видах китоподібних: результат може залежати від розміру тварини, її поведінки, тривалості перебування біля поверхні та особливостей видиху. Крім того, для більш точних оцінок деяких генетичних показників, зокрема гетерозиготності, вченим слід збільшити глибину секвенування приблизно до 4,5. Проте вже зараз робота демонструє принципово новий спосіб отримувати повногеномні дані великих морських тварин без проколу шкіри. До цього дослідження у відкритому доступі був лише один повногеномний набір даних для горбатого кита з північної частини Тихого океану, тож внесок шотландської команди в публічну генетичну базу виду важко переоцінити.