На початку серпня в німецькому аеропорту «Лейпциг/Галле» біля борта українського вантажного літака Ан-124 було виявлено безпілотник із вибухівкою. За результатами спільного аналізу, який американська сторона проводила разом із німецькими спецслужбами, конструкція вибухового пристрою та сам тип вибухівки, за словами поінформованого про розслідування американського чиновника, виявилися «типовими» для зразків, що використовуються Головним розвідувальним управлінням Росії. Таким чином, інцидент, який спочатку подавався як локальна загроза на літному полі, переріс у справу з міжнародним резансом та прямими — хоча й оскаржуваними Москвою — звинуваченнями на адресу російських спецслужб.

Цілеспрямований удар по найвразливішій точці

Історія з дроном у Лейпцизі розкривалася поступово. У ніч на 5 серпня в аеропорту помітили дрон із вибухівкою поблизу українського вантажного Ан-124, через що аеропорт тимчасово припиняв роботу. Пізніше, за даними видання Die Zeit, з'ясувалося, що FPV-безпілотник влучив саме в найвразливішу частину крила літака — зону, де розташовані паливні баки. Ця обставина, за оцінкою слідства, свідчить про те, що атака була цілеспрямованою, а не символічним «попередженням»: мета полягала у виведенні техніки з ладу, а не в демонстративному жесті.

Спільний висновок Вашингтона та Берліна

Ключовий висновок про належність пристрою до арсеналу російського ГРУ, згідно зі заявами американської сторони, було зроблено не в одиночку: оцінку проводили спільно з німецькими спецслужбами. Американський чиновник, знайомий із ходом розслідування можливого саботажу, підкреслив, що і сама конструкція вибухового пристрою, і характер вибухівки відповідають «типовим» зразкам ГРУ. Для справи це важливий поворот: він переводить інцидент із площини «невстановлених осіб» у площину атрибуції конкретному розвідувальному відомству, хоча публічного судового вердикту з цього питання поки немає.

Лейпциг як вузол постачання зброї

Контекст інциденту визначає його значення: «Лейпциг/Галле» — великий вантажний хаб, який американські військові та союзники по НАТО використовують для транспортування зброї в Україну. За оцінкою слідчих, дрон мав вивести з ладу літаки на літному полі, щоб затримати постачання та водночас надіслати Німеччині попередження про продовження підтримки України у війні. Тобто, за цією версією, атака переслідувала подвійну мету — практичну (паралізувати логістику) та сигнальну (показати ціну за збереження курсу).

Третій дрон і хід розслідування

25 серпня німецькі правоохоронці виявили ще один — за повідомленнями низки видань, третій — безпілотник із вибухівкою, який, ймовірно, також використовувався при атаці на Ан-124 в аеропорту «Лейпциг/Галле». Прокуратура Німеччини на момент публікації утримується від публічних коментарів по суті, що залишає частину деталей розслідування закритими та підтримує невизначеність у оцінці масштабу підготовки інциденту.

Протирічливі дані

Версії сторін у справі суттєво розходяться. З одного боку, американський чиновник та спільна оцінка з німецькими спецслужбами вказують на «типові» для ГРУ зразки вибухівки та конструкції, а слідчі інтерпретують удар як цілеспрямований. З іншого боку, у понеділок Служба зовнішньої розвідки Росії звинуватила німецьких політиків та європейські медіа в тому, що вони «одразу» зробили однозначний висновок і звинуватили Росію «навіть не дочекавшись попередніх результатів розслідування». Крім того, у публічній подачі подій присутня неузгодженість у підрахунку пристроїв: у частині повідомлень новий безпілотник від 25 серпня фігурує як «ще один», тоді як низка видань прямо називає його «третьим дроном». До завершення роботи прокуратури обидві позиції — і атрибуція ГРУ, і спростування Москви — залишаються частиною відкритої, а не закритої справи.

Таким чином, інцидент у Лейпцизі на 27 серпня 2026 року являє собою справу, в якій підтверджений сам факт виявлення дронів із вибухівкою біля вантажного Ан-124, тоді як питання про належність пристроїв російському ГРУ ґрунтується на оцінці спецслужб і оскаржується російською стороною. Подальша динаміка залежатиме від результатів роботи німецької прокуратури та того, з'являться чи публічні докази, здатні поєднати розходячі версії сторін.