Конфлікт в Ірані, що почався 28 лютого та спричинив нестабільність на світових енергетичних ринках, мав несподіваний побічний ефект у Південно-Східній Азії: різко зріс попит на побутові сонячні електростанції. На Філіппінах 63-річна викладачка Хайді Мендоса з міста Марікіна прийняла рішення інвестувати близько 390 000 песо (приблизно 6500 доларів США) у встановлення сонячних батарей на даху свого будинку. За її словами, опублікованими газетою New York Times, головною мотивацією стала загроза аварійних відключень: «Я хвилююся через можливе відключення електроенергії. Без електрики я не зможу працювати онлайн».

Зростання цін і рекордний попит

Рішення Мендоси стало частиною ширшої тенденції. На Філіппінах ціни на електроенергію й без того одні з найвищих у регіоні, а після серйозних перебоїв у електропостачанні, які змусили уряд оголосити надзвичайний стан у енергетичній сфері, тарифи зросли приблизно на 14%. Компанія GoSolar повідомила, що кількість запитів на консультації зросла більше ніж удвічі порівняно зі звичайним рівнем, а частка клієнтів, які перейшли від запиту до укладання договору, зросла з 20% до 35%. Загальний обсяг замовлень компанії збільшився приблизно в п'ять разів. Найбільший приватний дистриб'ютор електроенергії Meralco зафіксував аналогічний стрибок: якщо до конфлікту компанія обробляла близько 20 підключень дахових сонячних батарей на місяць, то тепер ця цифра зросла до 20 на день і може досягти 30 на день.

Скорочення терміну окупності

Зростання тарифів зробило інвестиції у сонячну енергетику помітно привабливішими. За даними дослідницької компанії Ember, термін окупності побутової сонячної електростанції на Філіппінах скоротився з приблизно чотирьох років до 3,1 року. Змінюється й структура попиту: раніше більшість споживачів обирали мережеві системи без акумуляторних батарей, орієнтуючись насамперед на зниження рахунків. Тепер, на тлі перебоїв і тривог щодо стабільності мережі, дедалі більше людей віддають перевагу системам із вбудованими акумуляторами, де здатність підтримувати електропостачання під час збою стає фактором не менш важливим, ніж економія.

Регіональний характер явища

Тренд не обмежується Філіппінами. В індонезійській Джок'якарті Адіана Джулія планує на початку наступного року встановити сонячні батареї в будинку батьків, щоб зменшити залежність від електромережі: «Було б краще, якби ми знайшли способи зменшити нашу залежність від електромережі», — заявила вона NYT. У Малайзії постачальники також відзначають значне зростання кількості встановлюваних систем щодня з початку бойових дій, при цьому споживачі дедалі частіше обирають системи більшої потужності. Південно-Східна Азія значною мірою залежить від імпорту палива, тому збої на стратегічних судноплавних маршрутах, таких як Ормузька протока, швидко транслюються на енергетичні ринки всього регіону.

Державна політика та технологічний фактор

Паралельно з реакцією споживачів коригується й державна політика. У квітні Камбоджа скасувала імпортні мита на сонячні панелі та системи зберігання енергії, Таїланд завершує розробку правил, які дозволять домогосподарствам продавати надлишки сонячної енергії назад у національну мережу, а Індонезія наміряється збільшити сонячну генерацію до 100 ГВт протягом найближчих трьох років, хоча регулювання підключення до мережі залишається перешкодою для населення. На цьому тлі різко знижується вартість технологій: очікується, що до грудня 2025 року ціни на сонячні панелі опустяться до рекордно низького рівня — близько 9 центів за ват, що значно менше показників десятирічної давнини завдяки швидкому нарощуванню виробничих потужностей у Китаї. Таким чином, зростаючий попит у Південно-Східній Азії водночас розширює ринок і для Китаю — найбільшого у світі центру виробництва сонячних панелей.