В Європі, як і в Україні, більшість кандидатів досі не знають, скільки їм запропонують, коли відгукуються на вакансію. Європейський союз прийняв Директиву про прозорість оплати праці, яка зобов'язує роботодавців вказувати зарплату або її діапазон, однак до встановленого строку 7 червня 2026 року більшість країн не встигли перевести нові правила в національне законодавство.

Чому Брюссель втрутився

Європейська комісія розглядає приховування рівня оплати як фактор, що сприяє дискримінації та розширенню гендерного розриву в зарплатах. За даними Євростату, у 2024 році цей розрив у ЄС становив 11,1%: в середньому на кожні 100 євро, зароблені чоловіками, жінки отримували 88,9 євро. Саме це стало однією з ключових причин введення нових вимог до прозорості.

Італія вперше обійшла Велику Британію

Найпомітніші зміни зафіксовано в Італії. За даними платформи Indeed, частка вакансій з вказаною зарплатою зросла з 26% у липні 2025 року до 61% у липні 2026 року. Таким чином, Італія вперше випередила Велику Британію серед шести великих європейських країн — 61% проти 60%. При цьому Лондон не входить до ЄС, але з 2020 року стабільно демонстрував високу частку таких вакансій.

Де прозорість залишається низькою

Італійський результат контрастує з іншими великими економіками. В Німеччині зарплату вказують лише в 14% вакансій, в Іспанії — в 18%, у Франції — в 43%, а в Нідерландах — в 49,5%. Повної прозорості в 100% оголошень не очікують: директива містить винятки, а в низці країн триває робота над правилами застосування та контролю.

Хто встиг, а хто відклав

Станом на цей період директиву імплементації лише п'ять країн ЄС — Італія, Словаччина, Мальта, Литва та Греція. Іспанія просунулася обмежено, Німеччина відклала імплементацію на початок 2027 року, а позиція Франції залишається невизначеною.

Контекст: Україна та стриманий найм в Європі

В Україні в низці сфер, зокрема в медіа, зарплати за рік помітно зросли, однак роботодавці скаржаться, що кількість відгуків на одне оголошення залишилася на попередньому рівні або скоротилася. Тим часом європейські компанії стримують набір персоналу, одночасно оцінюючи потребу в нових співробітниках, можливості автоматизації та інвестиції в штучний інтелект.