Європейський Союз не чинить на Україну жодного тиску в питанні мобілізації жінок до лав Збройних Сил. Про це 11 вересня 2026 року заявив єврокомісар з оборони та космосу Андрюс Кубілюс під час спілкування з журналістами в Брюсселі, спростувавши поширювані російськими джерелами твердження про нібито існування вимоги Брюсселя призвати українок на військову службу через нестачу особового складу. «У мене немає жодної такої інформації. Було б дуже дивно, якби Європа намагалась переконати українців у тому, як саме проводити мобілізацію, включно з нібито мобілізацією жінок», — наголосив чиновник, додавши, що забезпечення кадрами та мобілізаційні процеси є виключно внутрішньою компетенцією українського керівництва та військового командування.
Кремлівська маніпуляція як інструмент інформаційного тиску
За словами Кубілюса, поява подібних вигадок з боку Росії не є для нього несподіванкою. «Я зовсім не здивований, що подібні заяви лунають із Кремля», — констатував єврокомісар, фактично кваліфікувавши російські наративи як елемент інформаційної кампанії. Експерти відзначають, що подібні вкиди вбудовуються в ширшу стратегію дискредитації Києва на міжнародній арені: створюється хибне враження, що Україна втрачає суверенний контроль над власними мобілізаційними рішеннями і змушена приймати «непопулярні» кроки під зовнішнім тиском. Насправді, як підкреслює Брюссель, ні в одному офіційному документі ЄС, ні в рамках програм військової допомоги, ні під час двосторонніх консультацій питання мобілізації жінок не піднімалося й не обговорювалося.
Що насправді каже українське законодавство
В Україні мобілізація жінок на сьогодні залишається виключно добровільною. На військовий облік зобов'язані ставати лише громадянки, які мають медичну або фармацевтичну освіту. При цьому сам факт перебування на обліку не означає автоматичного призову чи відправки на фронт — йдеться виключно про адміністративний облік спеціалістів, чії компетенції можуть знадобитися в системі військово-медичного забезпечення. Військова служба для українок досі здійснюється на добровільній основі, і жодних правових механізмів примусового призову жінок у чинному законодавстві не передбачено.
Петиції, чутки та робота з громадською думкою
В українському суспільстві періодично виникають тривожні чутки про можливе введення примусової мобілізації жінок або їхній «розшук» з боку територіальних центрів комплектування (ТЦК). Нещодавно на сайті Кабінету міністрів навіть з'явилася петиція про мобілізацію жінок без дітей, автор якої посилався на «принцип рівності громадян». У Центрі протидії дезінформації при Секретаріаті Ради національної безпеки та оборони України неодноразово зазначали, що подібні ініціативи — як внутрішні петиції, так і російські інформаційні вкиди — спрямовані на розкол суспільства та підрив довіри до державних інститутів. Окремі випадки, коли громадянки дізнавалися про перебування в «розшуку» ТЦК через відсутність на обліку, пов'язані з іншими юридичними процедурами й не свідчать про початок масового призову жінок.
Контекст: жінка в строю
Попри добровільний характер служби, жінки становлять помітну частину особового складу Збройних Сил України. Вони служать у різних родах військ — від артилерії та інженерних підрозділів до розвідки та військово-медичних служб. Зображення жінки-військовослужбовця в тактичному спорядженні біля важкого озброєння, яке стало символом для поточної фази конфлікту, наочно демонструє, що участь жінок в обороні країни — це усвідомлений особистий вибір, а не результат зовнішнього тиску. Саме цей принцип — суверенного й добровільного рішення — підкреслює Кубілюс, відкидаючи будь-які спроби приписати Брюсселю роль «архітектора» мобілізаційної політики Києва.
