Українська металургія, що працює під постійними російськими ударами та в умовах фактичної блокади морського експорту, зіткнулася з новим викликом — торговельними обмеженнями з боку Євросоюзу. Нові правила, що набули чинності в липні 2026 року, можуть скоротити експорт української сталі до ЄС орієнтовно на 1,3 млн тонн на рік. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію Fortune.

Скорочення на 60%: що змінилося в липні 2026 року

Рада ЄС 8 червня остаточно ухвалила регламент, який встановлює нову систему захисту ринку сталі блоку від наслідків глобального надлишку виробничих потужностей. Документ запроваджує оновлену систему тарифних квот на імпорт, що передбачає скорочення лімітів і підвищення мит на постачання понад встановлені обсяги, а також вимогу «melt and pour», яка визначає країну первинної виплавки. Колишній захисний захід, термін дії якого сплив 30 червня 2026 року, замінено новим механізмом, що застосовується з 1 липня. За оцінкою генерального директора «Метінвест» Юрія Риженкова, якщо порівняти виділені Україні цього року квоти з минулорічними обсягами постачань, скорочення становить 60%.

Європейський ринок — єдина доступна альтернатива

Для українських виробників європейський напрямок, за словами Риженкова, фактично залишився єдиним доступним через проблеми з морською логістикою. «Якщо порівняти квоти, виділені Україні цього року, з минулорічними обсягами постачань, то скорочення становить 60%. І це в умовах заблокованих портів, коли в нас буквально не залишилося жодної альтернативи», — заявив він. Після початку повномасштабного вторгнення ЄС скасував обмеження для української сталі, розуміючи, що через блокаду портів європейський напрямок став єдиним доступним. Однак у першій половині 2026 року квоти повернули, фактично прирівнявши Україну до інших країн за межами блоку, «не врахувавши виняткових умов», у яких опинилася галузь через проблеми з логістикою, енергопостачанням і персоналом.

Ризик втрати сталеливарного виробництва

Нові обмеження накладаються на вже глибоку кризу гірничо-металургійного комплексу: за 2021–2025 роки показники галузі суттєво впали. «Без ринку, на якому можна продавати продукцію, майбутнього фактично немає», — зазначає експерт. Металургійні підприємства потребують високого завантаження потужностей і довгострокових ринків збуту, що в нинішніх умовах забезпечити практично неможливо. У відповідь на запитання, чи може Україна взагалі втратити сталеливарне виробництво, Риженков відповів: «Якщо нічого не робити, це майже неминуче». Обмеження вже зачіпають не лише українські активи групи: наприклад, трубний завод «Метінвесту» в Румунії, який мав отримувати листовий прокат із Запоріжсталі, також опинився під тиском квот. Керівник офісу гендиректора групи Олександр Водовоз попереджав, що в грудні ЄС має намір оцінювати обсяги українських постачань за попередні шість місяців і використовувати їх як базу для подальших умов, що за зниженого експорту через удари по підприємствах може зафіксувати занижені квоти на строк до 5–10 років.

Удар по державних фінансах

Криза в металургії вже суттєво позначається на бюджеті. За дев'ять місяців 2026 року державний бюджет України, за наявними даними, недоотримав близько 49,5 млрд грн податків. До кінця року через зупинку металургійних потужностей втрати можуть зрости до 70 млрд грн, а за песимістичним сценарієм — досягти 100 млрд грн.

Переговори з Брюсселем тривають

Наразі переговори України з ЄС щодо перегляду квот тривають. За даними видання, у Брюсселі визнають винятковість ситуації, в якій опинилася українська економіка, однак наявні обмеження поки що залишаються чинними. Таким чином, галузь залишається в зоні ризику: без відновлення доступу до стабільного ринку збуту та зняття торговельних бар'єрів загроза втрати конкурентоспроможності, а в перспективі — і самого сталеливарного виробництва — зберігається.