31 жовтня 2026 року жителі Олешок — міста на лівому березі Херсонської області, що перебувало під російською окупацією, — були евакуйовані на підконтрольну Україні територію. За даними РБК-Україна, на підконтрольний бік Дніпра переправили сотні людей, які практично пів року жили в умовах гуманітарної катастрофи. При цьому частина жителів окупованого міста вирішила залишитися. Гуманітарна місія, що завершилася евакуацією, стала підсумком місяців переговорів, які почалися ще навесні 2026 року, коли Олешки вже опинилися на межі виживання.
Як наростала гуманітарна катастрофа
Ситуація в Олешках почала стрімко погіршуватися на початку 2026 року. Російські військові замінували дороги, що вели до населеного пункту, та систематично завдавали ударів дронами по маршрутах постачання. До кінця січня місцеві жителі почали повідомляти, що полиці в магазинах порожніють, а запаси їжі доводиться розтягувати на невизначений термін. 25 лютого голова Олешківської МВА Тетяна Гасаненко заявила журналістам, що постачання продуктів практично припинилося: «За весь цей період, із середини січня до сьогоднішнього дня, мені відомо лише про одну доставку продуктів в Олешки». Остання цілеспрямована доставка продуктів у місто відбулася 26 травня 2026 року — з цього моменту жителі намагалися вижити на власних запасах.
Голод, втрата ваги та неможливість поховати загиблих
З весни в Олешках фактично почався голод. Людей доправляли до лікарень зі слабкістю від недоїдання. Жителі сподівалися на літо та власні городи, однак додаткову загрозу становило полювання російських військових на місцевих жителів за допомогою дронів. До осені загострення досягло піку: «Коли прийшла осінь, фактично всі продукти закінчилися, люди почали дуже швидко втрачати вагу, тому що вони вже були на межі голоду останні пів року. Я отримую повідомлення: я втратив 10 кг, я втратив 15 кг. Люди дуже швидко втрачають вагу, це катастрофічно небезпечно для здоров'я», — розповідала Гасаненко в коментарі РБК-Україна. До повномасштабного вторгнення в Олешках проживало близько 25 тисяч осіб; на момент початку гуманітарної катастрофи в місті залишалося приблизно шість тисяч жителів, включно з дітьми. Морг був розбомблений задовго до зими, тіла звозили до лікарні, де через відсутність електрики не було умов для їх зберігання. «В Олешках не можна не тільки гідно жити, не можна гідно померти. Тому що поховати нікому, тіла лежать прямо посеред вулиці», — описувала голова МВА.
Військові операції з доставки продовольства
Поки жителі намагалися вижити на власних запасах, Сили оборони України розробляли способи доставки продовольства. Військові скидали їжу з дронів, проте російські військові нерідко стріляли по безпілотниках і підривали автомобілі з продуктами, що намагалися зайти в місто обхідними маршрутами. Місцеві жителі підходили до підбитих машин і забирали напівзгорілі продукти, ризикуючи підірватися на мінах. 27 вересня Херсонська ОВА повідомила, що Сили оборони переправили через Дніпр близько чотирьох тонн продуктів, доставивши їх у 100 визначених точок Олешок. В операції брали участь морська піхота, підрозділи Нацгвардії, прикордонники та інші військові формування. 4 жовтня нацгвардійці доставили ще майже чотири тонни гуманітарної допомоги — близько 400 посилок із їжею, медикаментами та дитячими наборами. В операції брали участь 11-та бригада НГУ імені Михайла Грушевського, 34-й Херсонський полк НГУ, морські піхотинці та прикордонники. Обидві операції дозволили людям «трохи видихнути», але, як зазначали військові, точкові постачання не могли вирішити гуманітарну катастрофу системно.
Спроби самостійного виходу та переговори про евакуацію
Через критичну ситуацію жителі неодноразово намагалися залишили Олешки самостійно. За пів року з міста пішки вийшли десятки людей — вони йшли в бік Раденська та інших населених пунктів, де ще була їжа. «Російська армія максимально блокує вихід із цієї території. На жаль, кого ми опитували, багато хто розповідав, що ті громадяни, які намагалися вирватися, вони просто загинули, підірвавшись на російських мінах. Автомаршрути давно замінувані, але навіть пішохідні маршрути були також замінувані російською армією», — розповів Дмитро Лубінець у коментарі РБК-Україна. Переговори про евакуацію жителів окупованих Олешок почалися ще навесні 2026 року, коли місто вже опинилося на межі. Підсумком цих переговорів стала евакуація 31 жовтня, яку учасники описували як свято: «Це свято, ми повертаємо наших».
