Семаглутид, тирзепатид та інші агоністи рецепторів глюкагоноподобного пептиду-1 (ГПП-1) стали одними з найбільш обговорюваних препаратів останніх років. Чим довше люди приймають ці засоби, тим більше накопичується даних про небажані реакції. У листопаді 2026 року Управління з контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами США (FDA) слідом за Європейським агентством з лікарських засобів та Всесвітньою організацією охорони здоров'я випустило попередження: у рідкісних випадках приймання цих препаратів може призводити до незворотної втрати зору на одне око.

Як працюють агоністи рецепторів ГПП-1

Глюкагоноподібний пептид-1 виробляється в мозку та кишківнику після того, як людина починає їсти. Він зв'язується з рецепторами в різних органах: стимулюється вироблення інсуліну, пригнічується почуття голоду, їжа довше залишається в шлунку, а насичення настає швидше. Побічним ефектом нерідко стає нудота, яка додатково знижує апетит. У результаті людина їсть менше і втрачає вагу. Агоністи рецепторів ГПП-1 — препарати, які зв'язуються з тими ж рецепторами і відтворюють аналогічний ефект. Спочатку вони призначалися для лікування діабету другого типу та клінічного ожиріння, проте зараз усе частіше застосовуються людьми без суворих медичних показань — на тлі стійкого попиту та моди на швидку корекцію фігури.

Про що саме попередило FDA

Механізм пошкодження пов'язаний із тим, що до зорового нерва перестає надходити кров. У результаті зір різко погіршується, а в рідкісних випадках втрачається повністю. Такий стан називається неартеріїтною передньою ішемічною оптичною нейропатією. Точні причини його розвитку невідомі, але вищий ризик у людей із низкою супутніх станів. FDA проаналізувало накопичені дані й підрахувало: за рік у 100 тисяч осіб, які використовують агоністи рецепторів ГПП-1, зоровий нерв пошкоджується 6,4 раза, тоді як у тих, хто не приймає ці препарати (плацебо або інші ліки), — 3,8 раза.

Чому складно оцінити реальну частоту

У людей, яким показані такі препарати, часто вже є перелічені фактори ризику, тому важко зрозуміти, чи додають агоністи ГПП-1 власний внесок. До того ж стан зустрічається рідко: у США — приблизно в однієї людини з 200 тисяч, а серед людей віком понад 50 років — у 5–20 із 200 тисяч. Через таку низьку частоту масштабів клінічних досліджень зазвичай не вистачає, щоб зафіксувати проблему та зробити надійні висновки. Частину небажаних реакцій уже внесено до інструкцій препаратів — зокрема, в Євросоюзі, Великій Британії та/або США.

Ознаки та що робити в разі їх появи

Якщо ви приймаєте агоністи рецепторів ГПП-1, можливо, разом із лікарем захочете переглянути це рішення. Якщо ви вважаєте ризики прийнятними, важливо запам'ятати ознаки неартеріїтної передньої ішемічної оптичної нейропатії та терміново звернутися до офтальмолога: різка, зазвичай безболісна втрата зору на одне око; у рідкісних випадках — головний біль, біль у ділянці ока або дискомфорт. Лікування, яке зупинило б процес або повернуло зір, немає, але важливо поставити правильний діагноз (можливо, річ в іншому, з чим можна впоратися) і вжити заходів, які, ймовірно, знизять ризик для другого ока: скасування препарату, контроль артеріального тиску та рівня глюкози. Зараз немає впевненості, що це допомагає, але підтримувати нормальні показники в будь-якому разі не зайво.

Міфи про випадіння волосся та «обличчя Оземпіку»

У ЗМІ та соцмережах багато говорилося про те, що через агоністи ГПП-1 випадає волосся і шкіра на обличчі обвисає («оземпікове обличчя»). За даними дослідників, ця інформація спиралася на не найнадійніші дослідження. Скоріше за все, волосся дійсно випадає, але пов'язано це не так із препаратами, як зі стресом для організму при втраті ваги — те саме відбувається після операцій зі зменшення шлунка, а густота волосся зазвичай відновлюється. Можливу роль також відіграє дефіцит вітамінів і мінералів при бідному харчуванні, тому важливий збалансований раціон. «Оземпікове обличчя» — теж переважно наслідок швидкої втрати ваги; самі препарати, можливо, роблять якийсь внесок, але не основний.