15 липня 2026 року Національна асамблея Франції прийняла в остаточному читанні законопроєкт, що легалізує активну допомогу у завершенні життя. Це рішення стало результатом багаторічних дискусій і завершує процес розгляду документа в обох палатах парламенту. Новий закон вводить суворі правові рамки для громадян, які страждають від невиліковних захворювань у термінальній стадії.

Суворі критерії доступу до процедури

Законодавчий акт спрямований на регулювання прав пацієнтів, які вичерпали всі можливості терапевтичного лікування. Однак скористатися новим правом можуть далеко не всі. Закон встановлює жорсткі фільтри, що виключають можливість зловживань. Для допуску до процедури заявник повинен відповідати трьом ключовим критеріям:

  • Громадянсько-правовий статус: Право поширюється виключно на повнолітніх громадян (від 18 років), які є громадянами Франції або мають довгострокове посвідку на проживання в республіці.
  • Клінічні показання: У пацієнта має бути діагностовано невиліковне захворювання в термінальній фазі. Критично важливою умовою є наявність постійних фізичних чи психологічних страждань, які неможливо зняти медичними методами.
  • Ментальна дієздатність: Заявник повинен мати повне і ясне свідомість як на момент подання запиту, так і безпосередньо перед процедурою. Пацієнти з важкими когнітивними порушеннями або ті, що перебувають у комі, виключені зі сфери дії закону.

Механізм реалізації: від консиліуму до введення препарату

Процедура не може бути ініційована в односторонньому порядку. Реалізація права передбачає обов'язкову участь колегіального медичного консиліуму. У базовому сценарії, який класифікується як асистований самогубство, призначений лікарем препарат приймається пацієнтом самостійно.

Однак законодавці передбачили винятковий сценарій — активну евтаназію з безпосереднім введенням препарату медичним працівником. Такий формат допускається лише у випадках, коли фізичний стан пацієнта (наприклад, повний параліч) робить самостійний прийом ліків неможливим.

Порівняння з правовою практикою в Європі

Прийняття закону наближає французьке законодавство до практики низки інших європейських країн, хоча підходи всередині ЄС досі суттєво відрізняються. Якщо у Нідерландах та Бельгії активна евтаназія дозволена і широко застосовується з 2002 року, то в Німеччині та Австрії вона залишається під суворим заборонним кримінального законодавства, попри дозвіл на асистоване самогубство.

Велика Британія досі зберігає повну заборону на будь-які форми допомоги у завершенні життя, відхиляючи проєкти лібералізації. Новий французький закон усуває існувала раніше колізію, коли громадяни були змушені вдаватися до трансграничної медичної допомоги, виїжджаючи до Бельгії чи Швейцарії.

Шлях до набуття чинності

Очікується, що нормативно-правовий акт буде підписаний президентом Емманюелем Макроном. Однак сам механізм почне функціонувати не одразу. Набуття чинності закону заплановано після завершення розробки технічних регламентів Міністерством охорони здоров'я Франції, що має відбутися до кінця 2026 року.

З точки зору біоетики та європейського права, цей крок демонструє пошук балансу між правом людини на самовизначення (Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини) та обов'язком держави захищати життя громадян (Стаття 2 ЄКПЛ). Як показують поточні реалії, цей баланс залишається предметом суверенного регулювання кожної окремої держави-учасниці Ради Європи.