Президент Франції Еммануель Макрон 19 серпня підписав закон, який дозволяє деяким повнолітнім громадянам із невиліковними захворюваннями скористатися послугою евтаназії (асистованого самогубства). Підписання відбулося після того, як минулого тижня Конституційна рада Франції підтвердила відповідність тексту Основному закону країни. Елісейський палац привітав рішення конституційного органу, заявивши, що воно «завершило зразкові демократичні дебати та встановило необхідні гарантії для громадян».

Політична перемога та соціальна реформа другого терміну

Текст закону був ухвалений французьким парламентом у липні після багаторічних дебатів, які торкалися правових, медичних та етичних питань. Ухвалення документа розглядається як політична перемога Макрона, який пообіцяв просувати цю ініціативу після свого переобрання у 2022 році. Реформа вважається однією з найпомітніших соціальних трансформацій другого терміну президента та найбільшою зміною у Франції з моменту легалізації одностатевих шлюбів у 2012 році. Рішення ставить Францію в ряд країн, які вже легалізували евтаназію, — нарівні з Нідерландами, Бельгією, Швейцарією та Канадою.

Хто може скористатися правом і як влаштований процес

Згідно з новим законом, право на послугу мають повнолітні особи, які є громадянами Франції або постійно проживають у країні. Пацієнти повинні страждати невиліковним захворюванням і відчувати біль, яку неможливо контролювати чи полегшувати за допомогою лікування; претендувати на участь можуть і ті, хто відмовився від лікування або припинив його, якщо самі оцінюють біль як нестерпну. Лікар перевіряє відповідність пацієнта критеріям, потім комісія вивчає медичні записи на предмет дотримання юридичних вимог. Остаточне рішення приймає лікуючий лікар, при цьому попередньо може бути проведена експертна оцінка, а пацієнт має право відкликати згоду в будь-який момент. За правилами, смертельну ін'єкцію пацієнт вводить самостійно; за фізичних обмежень йому може бути надана допомога медичного працівника.

Суперечливі дані

У джерелах спостерігається термінологічне розбіжність: частина ЗМІ називає документ «законом про евтаназію», інші — «законом про асистоване (асистоване) самогубство». Фактично механізм, описаний у тексті (самостійне введення ін'єкції пацієнтом із можливою допомогою медпрацівника), ближчий до моделі асистованого самогубства, ніж до класичної евтаназії, коли ін'єкцію виконує лікар. Крім того, Конституційна рада, підтвердивши конституційність закону, зазначила, що ряд положень потребує уточнення, зокрема норма про свободу совісті, яка дозволяє медичним працівникам відмовлятися від участі в процесі. За оцінкою ради, право на відмову має поширюватися і на приватні медичні заклади, якщо їхні дії явно суперечать їхнім принципам, за винятком випадків, коли такий заклад є єдиним, здатним задовольнити потреби місцевого населення. Це положення відповідає одному з ключових вимог католицьких медичних закладів у Франції.

Контекст і значення для Європи

Підписання закону завершує багаторічний політичний та суспільний процес у Франції та закріплює нову правову реальність у сфері кінця життя. Для європейського правового простору це означає розширення переліку юрисдикцій, де асистоване самогубство легалізовано, і, ймовірно, стимулюватиме подальші дискусії в сусідніх країнах. При цьому застереження Конституційної ради щодо свободи совісті та статусу приватних і конфесійних клінік залишаються предметом потенційних майбутніх уточнень та судових тлумачень.