Федерація роботодавців України (ФРУ) направила листа міністру економіки та довкілля Олександру Кравченку із закликом переглянути чинний законопроєкт, який передбачає зміну класифікації відходів та підвищення ставок екологічного податку за їх утилізацію. Як повідомляє РБК-Україна, в організації вважають запропоновані поправки передчасними: вони можуть суттєво посилити фінансове навантаження на видобувні підприємства та не відповідають підходам, що застосовуються в Європейському Союзі. Ключова претензія бізнесу полягає в тому, що фінансові зміни пропонується запровадити ще до прийняття галузевого закону «Про управління відходами видобувної промисловості», який має визначити правовий статус таких відходів, правила їх обліку та критерії класифікації.
Суть претензій: фінансові зміни без управлінської бази
У зверненні ФРУ підкреслюється, що фактично йдеться про впровадження податкових новацій без одночасного створення комплексних механізмів управління відходами у гірничодобувному секторі. У Федерації вказують, що відходи під час видобутку утворюються безпосередньо в процесі вилучення корисної копалини, тому податок не здатний стимулювати їх скорочення так само, як у разі побутових або промислових відходів, які піддаються сортуванню та переробці. «Оподаткування нейтральних за своєю суттю відходів гірничодобувної промисловості не матиме екологічного сенсу, але створить додаткове фінансове навантаження для підприємств у воєнний час», — зазначають у ФРУ.
Європейський контекст і практика інших країн
Аргументація бізнесу спирається на європейське законодавство, яке передбачає окремий підхід до відходів видобувної промисловості, зокрема до інертних відходів та незабрудненого ґрунту, що несуть менші екологічні ризики. У ФРУ посилаються на Директиву ЄС 2006/21/ЄС, яка не передбачає прямого оподаткування таких відходів, а для окремих об'єктів застосовує механізм фінансових гарантій, що забезпечують виконання зобов'язань щодо рекультивації земель. Організація також наводить приклади Польщі, Канади, США, Швеції та Південної Африки, де спеціальний податок на розміщення відвалів порід при видобутку залізної руди не застосовується.
Ризик ретроактивного оподаткування накопичених відходів
Окремим ризиком ФРУ називає можливе поширення нового податку на вже накопичені відходи. Такий підхід, на думку Федерації, може суперечити принципу незворотності дії законів у часі, оскільки підприємства не могли врахувати майбутнє податкове навантаження під час ведення попередньої діяльності. Додаткова проблема полягає в тому, що сам законопроєкт не містить чіткого механізму розмежування вже накопичених відходів і тих, що будуть утворюватися після набрання змін чинності, що створює правову невизначеність для галузі.
Протирічливі дані
Позиції сторін у цьому питанні суттєво розходяться. З одного боку, регулятор (Мінекономіки та довкілля) просуває законопроєкт, спрямований на посилення екологічного фінансового навантаження та перегляд класифікації відходів — тобто на посилення інструментів державного контролю. З іншого боку, ФРУ наполягає, що без галузевого закону про управління відходами видобувної промисловості такі зміни є передчасними, не мають екологічної логіки для інертних відходів та суперечать як Директиві ЄС 2006/21/ЄС, так і практиці ряду розвинених країн. При цьому в тексті звернення не наводиться публічна позиція Мінекономіки щодо конкретних доводів Федерації, що залишає простір для різних тлумачень доцільності та термінів введення податку.
Що пропонує бізнес і чому це важливо для інвестиційного клімату
ФРУ пропонує спочатку прийняти галузевий закон про управління відходами видобувної промисловості та привести українське регулювання у відповідність до європейських норм, і лише потім комплексно переглянути норми Податкового кодексу. У Федерації підкреслюють, що «фінансова функція держави не повинна шкодити промисловості та погіршувати інвестиційний клімат». Контекст обговорення посилюється тим, що на тлі нових правил торгівлі з ЄС в Україні має запрацювати Національна система торгівлі квотами на викиди парникових газів (НСТВ), що робить узгодженість екологічного та податкового регулювання особливо чутливою для видобувного сектору.
