У серпні 2026 року український уряд ініціював розробку механізму часткового експорту природного газу. Ініціатива, яка викликала широкий резонанс, спрямована не на вивіз стратегічного ресурсу, необхідного для зимового сезону, а на вирішення гострої проблеми профіциту в нерегульованому сегменті ринку. Експерти підкреслюють, що без реалізації надлишків видобуток газу в країні може зіткнутися з критичним скороченням через відсутність інвестицій у відновлення інфраструктури.

Дисбаланс попиту та пропозиції

Ключовою причиною обговорення експорту став структурний дисбаланс, що виник на тлі війни. З початком повномасштабних бойових дій промислове та комерційне споживання газу впало майже вдвічі. У той же час приватне видобування, що становить значну частку ринку, залишилося відносно стабільним. За оцінками директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, приватні компанії щомісяця видобувають близько 300–330 млн кубометрів газу.

Ситуацію ускладнює зупинка роботи морських портів. Підприємства, орієнтовані на експорт, насамперед металургійні та переробні, втратили логістичні ланцюжки і були змушені скоротити або повністю зупинити потужності. Це призвело до різкого падіння попиту на газ у нерегульованому сегменті, створивши відчутний профіцит ресурсу, який не може бути реалізований всередині країни.

Економічні ризики та загроза видобутку

Надлишок пропозиції призвів до зниження внутрішніх цін. За даними компанії ExPro, у липні 2026 року український газ коштував більше ніж на 30% дешевше європейського, а різниця з цінами на хабе TTF перевищила 20 євро за МВт·год. Однак проблема носить не лише ціновий, а й інвестиційний характер. Обмежений внутрішній попит позбавляє видобувні компанії частини виручки, необхідної для розвитку.

Головним фактором ризику залишаються системні російські удари по газодобувній інфраструктурі. Пошкоджені об'єкти потребують дорогого ремонту, а нові свердловини вимагають мільйонних інвестицій. Без додаткового ринку збуту виникає замкнене коло: компанії недоотримують кошти за видобутий газ і водночас змушені вкладати все більше ресурсів у відновлення. Логічним наслідком стає скорочення буріння та ризик падіння загального видобутку в перспективі.

Механізм «керованого клапана»

Запропонована урядом модель описується експертами не як лібералізація вивозу, а як «керований клапан» із кількома запобіжниками. Голова комітету з енергетичного права НААУ Олександр Трохимець зазначає, що мова йде про механізм, який має одночасно захищати внутрішній ринок і давати видобувникам ресурс для відновлення після атак. Проект урядового рішення передбачає повний державний контроль над процесом.

Директор Асоціації газодобувних компаній України Артем Петренко підкреслює, що частковий експорт може бути дозволено лише як обмежений механізм, який у разі виникнення загроз енергетичній безпеці можна оперативно зупинити. За задумом розробників, виручка від експорту частини надлишку буде спрямовуватися безпосередньо на ремонт пошкоджених об'єктів, закупівлю обладнання та буріння нових свердловин.

Енергетична безпека та перспективи

Експерти вважають, що за правильного дизайну механізм експорту скоріше посилить, ніж послабить енергетичну безпеку країни. Продаж частини газу там, де він коштує дорожче, дозволить компаніям отримати кошти для того, щоб видобувати більше газу в Україні. Крім того, держава зможе отримати додаткові валютні надходження, а також збільшити рентні та податкові платежі.

У більш широкій перспективі мова йде про зміцнення всього газового сектору. Як зазначає Володимир Омельченко, неможливість продати надлишок сьогодні здатна обернутися нестачею власного газу завтра. Таким чином, реалізація даного механізму розглядається як інструмент довгострокової стабілізації видобутку та забезпечення ресурсами внутрішнього ринку в зимовий період.