Туринська плащаниця, один із найзагадковіших артефактів в історії, знову стала об'єктом пильної уваги науки. Цього разу дослідники не намагалися довести або спростувати її автентичність. Натомість вони перетворили давню тканину на унікальний біологічний архів, що розповідає про її багатовікову подорож.

Команда вчених під керівництвом професора криміналістики Ланкаширського університету Ноємі Прокопіо провела масштабний аналіз волокон реліквії. У дослідженні, опублікованому в журналі Scientific Reports, взяли участь фахівці з Падуанського, Павійського, Туринського та Перуджінського університетів.

Метагеномний підхід замість стандартних тестів

Традиційні методи дослідження історичних тканин часто зосереджуються на пошуку одного конкретного сліду або визначенні віку матеріалу. Однак у цьому випадку вчені обрали метагеномний підхід. Він дозволив виявити не окремий біологічний слід, а цілу екосистему організмів, що залишили свій генетичний відбиток на полотні протягом століть.

Аналіз показав, що тканина містить надзвичайно складну мікробіологічну екосистему. На відміну від звичайного пилу, на плащаниці зафіксовані бактерії та грибки, характерні саме для мікрофлори людської шкіри. Це свідчить про те, що з реліквією контактувало багато людей різного походження, залишаючи свої мітохондріальні лінії ДНК.

Крім того, у волокнах були виявлені солестійкі мікроорганізми, включаючи галофільні археї. Їхня присутність вказує на специфічні умови консервації матеріалу, можливо, пов'язані з засолкою, а також на те, що тканина піддавалася впливу високої концентрації солей.

Глобальна подорож артефакту

Найбільш інтригуючим результатом дослідження став спектр ДНК рослинного та тваринного походження. Генетичний аналіз виявив сліди, які неможливо пояснити, якщо розглядати плащаницю як статичний предмет, що зберігається в одному місці.

Вчені ідентифікували ДНК культурних рослин, включаючи пшеницю, моркву, а також кукурудзу, банани та арахіс. Наявність генетичного матеріалу кукурудзи та арахісу — рослин Нового Світу — а також тропічних фруктів, таких як банани, підтверджує, що накопичення біологічного матеріалу активно продовжувалося в пізньому Середньовіччі та Новий час.

Список виявлених організмів також включає домашніх тварин: велику рогату худобу, свиней, курей, котів та собак. Окремої згадки заслуговує ДНК середземноморського червоного корала (Corallium rubrum), що пов'язує артефакт із морськими регіонами.

Динамічний архів замість відповіді на вічне питання

Важливо розуміти обмеження цього дослідження. Вчені зазначають, що виявлений генетичний «коктейль» не дає прямої відповіді на питання про точний вік Туринської плащаниці чи її автентичність. Епоха інтенсивного використання, публічних демонстрацій та неминучого забруднення робить неможливим ізоляцію «первинної» ДНК, яка могла б належати самому першому періоду створення тканини.

Однак судової геноміка та протеоміка дозволили відтворити екологічне та культурне «подорож» артефакту. Замість того щоб бути просто давньою тканиною, плащаниця постає як динамічний біологічний архів. Вона зафіксувала деталі дотиків, способи транспортування, місця зберігання та природне оточення протягом багатьох століть, відображаючи зміни вологості, температури та умов демонстрації віруючим.