Партнерські країни України в сфері оборонної підтримки поступово відмовляються від попередньої практики передачі наявного озброєння і переходять до моделі цільового фінансування конкретних потреб Києва. Про це в інтерв’ю виданню РБК-Україна заявила голова Місії України при НАТО Альона Гетьманчук. За її словами, ключовим зсувом стало те, що партнери тепер спрямовують кошти насамперед на ті напрямки, які Україна визначає як пріоритетні, а не на те, що виявляється доступним на складах союзників.

Перехід від складської моделі до цільових внесків

«Перший ключовий момент: відбувся перехід від моделі, коли нам передавали все, що є в наявності, а в окремих випадках, як ми добре знаємо, це навіть зводилося до передачі того, що потребувало суттєвого відновлення. Сьогодні ця модель базується на тому, щоб партнери фінансували те, що Україні дійсно потрібно. Йдеться про цільові фінансові внески на наші пріоритети», — пояснила Гетьманчук. Дипломат уточнила, що Київ виділяє три незмінні напрямки, на які пропонується спрямовувати близько 80% усіх внесків. При цьому конкретні потреби всередині цих напрямків можуть коригуватися залежно від оперативної обстановки на фронті та характеру загроз, що робить систему гнучкою, але водночас стратегічно стійкою.

Передбачуваність запитів і стабільність пріоритетів

Для НАТО, за словами голови Місії, критично важливі послідовність і передбачуваність українських запитів. Гетьманчук відзначила, що, попри зміну трьох міністрів оборони за останній рік, визначені Києвом пріоритети зберігалися без суттєвих змін. Це, за її оцінкою, дозволяє партнерам краще розуміти, на які напрямки слід розраховувати при довгостроковому плануванні підтримки, і знижує ризики розриву в ланцюгах постачання через кадрові перестановки в військово-політичному керівництві України.

Принцип пріоритизації: що потрібно, а що — ні

Ще одним суттєвим зміном Гетьманчук назвала впровадження принципу пріоритизації. Україна тепер інформує союзників не лише про те озброєння і засоби, які їй необхідні, а й про ті види допомоги, які їй не потрібні. За словами дипломата, такий підхід дозволяє ефективніше розподіляти обмежені ресурси країн НАТО і спрямовувати їх на завдання, здатні безпосередньо впливати на оборонні можливості України, а не на позиції, які вже закриті або не відповідають поточній тактиці.

Єдина система координації та проміжні пріоритети

Київ також розробляє проміжні пріоритети перед засіданнями Контактної групи з оборони України (UDCG) з вказанням конкретних сум. Це має дозволити точніше формувати фінансування під актуальні потреби й уникнути розбіжностей між заявленими запитами та реальними можливостями партнерів. Паралельно всі основні формати координації оборонної допомоги були об’єднані в єдину систему, що працює на основі спільного переліку потреб України. Раніше Гетьманчук відзначала, що оновлений формат роботи Контактної групи зробив процес оборонної підтримки більш стійким і незалежним від кадрових змін: ключові рішення та координація допомоги більше не прив’язані виключно до зустрічей на рівні міністрів оборони, а робота продовжується на кількох рівнях одночасно.

Контекст і значення для подальшої динаміки

Описана Гетьманчук трансформація відображає ширший тренд у стосунках між Україною та її західними партнерами: від імпровізованих постачань «що є» до інституціоналізованої системи, в якій фінансові потоки прив’язані до прозорих і передбачуваних пріоритетів. Перехід до моделі цільового фінансування, по суті, перетворює оборонну підтримку на інструмент спільного планування, а не на реакцію на поточні складські запаси донорів. Для України це означає більший контроль над тим, як саме використовуються кошти союзників; для партнерів — зниження невизначеності при формуванні національних оборонних бюджетів.