У інтерв'ю РБК-Україна голова місії України при НАТО Олена Гетьманчук охарактеризувала Північноатлантичний союз як організацію, яка проходить глибоку трансформацію під прямим впливом досвіду російсько-української війни. За її словами, практичні уроки конфлікту вже інтегруються у доктрини, оборонне планування та нові ініціативи Альянсу, а ключовим наслідком стає прискорення циклів прийняття рішень і передача більшої частини відповідальності за безпеку європейським країнам-членам. На тлі цих процесів, за оцінкою дипломатки, НАТО дедалі чіткіше усвідомлює, що поряд із тривалою політичною та дипломатичною конфронтацією з Росією можливе й безпосереднє військове зіткнення, при цьому межі між формами протистояння стають дедалі розмитішими.

Уроки війни: стискання циклу «розвідка — рішення — ураження — оцінка»

Одним із головних висновків, які Альянс робить із досвіду війни, Гетьманчук назвала суттєве скорочення циклу прийняття рішень. НАТО, за її словами, прагне зробити ланцюжок «розвідка — рішення — ураження — оцінка» максимально коротким і ефективним, щоб уникнути втрати часу на бюрократичні узгодження в умовах реальних загроз. Цей підхід, як вона наголосила, уже відображається у доктринальних та планувальних документах організації й у нових оборонних ініціативах, що формуються з урахуванням уроків конфлікту в Україні.

Розвінчання міфу про неповоротку бюрократію

Окремо дипломатка розвіяла поширене уявлення про те, що НАТО залишається неповороткою структурою, яка «довго збирається» і скликає Північноатлантичну раду, щоб вирішити, що робити з тим чи іншим об'єктом. «Якщо в уявленні деяких українців НАТО — це така неповоротка структура, яка може довго збиратися, скликати Північноатлантичну раду, вирішувати, що робити з дроном, — ні, це взагалі не так. До того, як відбудеться будь-яке засідання, ці дрони фактично вже будуть збиті», — пояснила голова місії. Таким чином, у разі реальної загрози реакція Альянсу, за її оцінкою, буде миттєвою і не чекатиме формальних нарад.

Концепція «НАТО 3.0» і зміщення трансатлантичного тягаря

На тлі зростаючих загроз в Альянсі, за словами Гетьманчук, розгортаються два ключові процеси. Перший — це зміщення трансатлантичного тягаря відповідальності зі США на Європу в межах концепції «НАТО 3.0». Вона передбачає, що за конвенційну безпеку на континенті мають відповідати, насамперед, самі європейці, тоді як Вашингтон залишить за собою лідерство у питаннях ядерного стримування. Військове командування НАТО та європейські держави, додала дипломатка, нині шукають рішення, як в межах Моделі сил НАТО (NATO Force Model) замінити окремі американські власними ресурсами.

Фінансовий тягар і його вплив на підтримку України

Другий процес стосується рівномірнішого розподілу фінансового тягаря між європейськими країнами-членами НАТО та Канадою. Гетьманчук зазначила, що Україна відчуває цю динаміку у питаннях власної підтримки: одні й ті самі країни надають допомогу фактично у всіх можливих форматах, що викликає невдоволення самих донорів, які хотіли б, щоб тягар був розподілений рівномірніше. Вона також нагадала, що формати «Рамштайн» і програма PURL до кінця 2026 року зосередяться на фінансуванні оборонних пакетів, які вже затвердили США.

Україна як контрибутор безпеки Альянсу

Окремим сигналом дипломатка назвала визнання України на рівні декларації НАТО контрибутором безпеки. За її оцінкою, це свідчить про те, що Альянс оцінив потенціал українських можливостей для зміцнення організації. У сукупності, як випливає з її заяви, ці процеси підтверджують, що в НАТО усвідомили реальність загрози війни з Росією і що дії Альянсу це відображають.