Народний депутат Олексій Гончаренко, якого раніше виключили з фракції «Європейська солідарність» після публікації власного «мирного плану», в інтерв'ю проєкту РБК-Україна «Не перебивайте!» з Володимиром Курінним детально виклав логіку своїх пропозицій і прокоментував реакцію колег по парламенту. Політик наголосив, що його документ не містить жодного пункту капітуляції, а справжня капітуляція, за його словами, полягає у відмові навіть намагатися шукати вихід із війни та в приреченні країни на виснаження. Гончаренко також заявив, що рішення про виключення з фракції стало для нього несподіванкою, проте назвав те, що сталося, «цивілізованим розлученням», зазначивши, що десятки депутатів із різних фракцій приватно підтримують його ідеї, але бояться говорити про це публічно.

Мирний план: локальні домовленості замість тотального врегулювання

В основі документа Гончаренко лежить принцип поділу складних питань на окремі треки. Депутат пропонує тимчасово винести за дужки спірні територіальні питання, зокрема статус Донбасу, та зосередитися на досягненні локальних домовленостей, які можна реалізувати у найближчій перспективі. Конкретними прикладами він назвав розблокування судноплавства в Чорному морі за участю Туреччини та забезпечення захисту енергетичної інфраструктури України. За його словами, саме такі «локальні перемоги» здатні знизити інтенсивність бойових дій і створити умови для ширшого діалогу, тоді як спроба вирішити все одним пакетом, за його оцінкою, приречена на провал.

Обмін: відмова від НАТО на користь гарантій від партнерів

Одним із найбільш дискусійних елементів плану є пропозиція щодо відмови від вступу до НАТО в обмін на припинення війни. Гончаренко наголошує, що йдеться не про «дарування» чогось Росії, а про конкретний обмін: Україна зупиняє бойові дії та відмовляється від заявки на вступ до Альянсу, натомість отримуючи від західних партнерів — а не від Москви, чиїм обіцянкам, за його словами, довіряти не можна — фінансові гарантії та підтримку Збройних Сил. Депутат арґументує позицію тим, що вступ до НАТО є рішенням не лише України, а й усіх країн Альянсу, і оскільки «нас туди зараз не приймають», публічне обговорення альтернативних сценаріїв безпеки є необхідним для суспільства. Головним гарантом безпеки він називає сильну та фінансово забезпечену армію.

Оцінка лідерства Зеленського та «панічний страх критики»

Коментуючи роль президента Володимира Зеленського в пошуку виходу з конфлікту, Гончаренко заявив, що глава держави прагне «переможного миру», проте уникає складних розмов із суспільством. За його оцінкою, Зеленський «панічно боїться критики та втрати оплесків», що, за словами депутата, є слабкою позицією в умовах кризи. Гончаренко при цьому висловив повагу до президента, але наголосив, що в критичний момент суспільство потребує прямого й чесного діалогу, а не односторонніх заяв.

«Небезпечний популізм»: критика Трампа як загроза безпеці

Окремий блок інтерв'ю присвячено реакції українських політиків на політику адміністрації Дональда Трампа. Гончаренко назвав атаки українських посадовців на американське керівництво «крайне небезпечним популізмом», який, за його словами, загрожує життю українців в умовах критичної залежності від американської розвідки та військової допомоги. Депутат заявив, що «зарозумілі звернення» до Трампа з боку українських політиків є або злочином, або «повною дурницею», і закликав до прагматичного, а не емоційного тону у відносинах із Вашингтоном.

«Я й сам не вірю Путіну, але не спробувати — це злочин»

Відповідаючи на запитання про довіру до Володимира Путіна та можливість домовитися з ним, Гончаренко прямо заявив: «Я й сам не вірю Путіну». Однак, за його логікою, поки Збройні Сили України «виграють час», політики й дипломати зобов'язані використати цей час для пошуку дипломатичного виходу. Депутат підкреслив, що якщо переговори не увінчаються успіхом, він «першим вийде і скаже: ми пробували, вони нічого не хочуть», але відмова від самої спроби, на його переконання, є «злочином» і «змиванням рук». Ідеальним сценарієм для нього, як він визнав, залишався б «парад перемоги на Червоній площі, репарації та Нюрнберзький трибунал над Путіным», однак в умовах, коли такий результат «не проглядається», він виступає проти того, щоб «спалити всю Україну» в спробі досягти недосяжного.