Президент Національної федерації фехтування України Михайло Ілльєв у ексклюзивному коментарі виданню Sport RBC.UA окреслив ключові проблеми, з якими стикається українське фехтування в умовах повномасштабної війни. За його словами, центральним викликом залишається не стільки спортивна конкуренція, скільки демографічний та соціально-політичний криз, який безпосередньо загрожує самому існуванню виду спорту в перспективі.
Демографічний виклик: війна, еміграція та падіння народжуваності
Ілльєв прямо пов'язав головну проблему фехтування з наслідками війни для населення країни. «Якщо говорити про найбільшу проблему, то це війна і зникнення великої кількості людей. Частина загинуває, частина виїжджає з України, і ми втрачаємо молодь. Падати народжуваність, і для нас головний виклик — зберегти ту кількість дітей, які займаються фехтуванням, принаймні на довоєнному рівні», — наголосив президент федерації. Таким чином, йдеться не про поодинокі втрати, а про системне скорочення кадрового резерву, яке може торкнутися всіх вікових груп — від юніорів до дорослих спортсменів.
Позитивна динаміка в дитячому фехтуванні
Попри похмуру демографічну картину, Ілльєв зазначив, що федерації поки вдається утримувати і навіть збільшувати показники в молодших вікових категоріях. «Поки що з цією задачею нам вдається справитися. У минулому сезоні кількість учасників дитячої ліги в нас навіть зросла на 15%», — повідомив він. Цей зростання на тлі загального скорочення населення та відтоку молоді за кордон, за оцінкою президента федерації, свідчить про те, що за наявності інфраструктури та тренерського супроводу інтерес дітей до фехтування зберігається. Водночас Ілльєв підкреслив, що 15-відсоткове зростання — це поки що не гарантія довгострокової стійкості, і без системної підтримки тренда може не вистачити.
Тренерський потенціал як стратегічний ресурс
Окремий блок розмови був присвячений кадровому забезпеченню тренерських посад. Ілльєв акцентував увагу на необхідності будувати «конвеєр», у якому завершивші кар'єру спортсмени переходять у тренерську роботу. За його логікою, саме колишні атлети, що пройшли шлях від дитячої секції до міжнародних стартів, здатні забезпечити безперервність методик і зберегти високий рівень підготовки. В умовах, коли частина тренерів також залишає країну або змінює сферу діяльності, питання утримання тренерського потенціалу всередині фехтування набуває характеру стратегічної задачі.
Фінансовий дефіцит і чемпіонат світу в Гонконзі
Президент федерації не приховував гострої нестачі коштів для повноцінної участі збірної в міжнародних змаганнях. Як приклад він навів чемпіонат світу в Гонконзі: «попри те, що держава фінансує багато витрат, ніколи не буває достатньо. Навіть цей чемпіонат світу в Гонконзі: ми кілька видів не змогли везти на змагання, тому що не бачили реальних медальних перспектив. Відтак ми вирішили ці кошти перерозподілити на навчально-тренувальний збір. Тому що поїздка дуже дорога. Грошей справді не вистачає, щоб наші спортсмени могли брати участь у змаганнях на всіх рівнях». Таким чином, федерація змушена іти на жорсткий відбір дисциплін і перерозподіляти обмежений бюджет на користь тренувального процесу, а не змагального.
Дитячий спорт поза фокусом державного фінансування
Завершуючи коментар, Ілльєв вказав на структурну проблему в моделі фінансування спорту в Україні. «Слід пам'ятати, що держава фінансує, як правило, спорт найвищих досягнень. А якщо говорити про дитячий спорт, то все це лягає на плечі батьків і місцевих бюджетів. Це для нас велика проблема, тому що нам би мати підтримку для дітей. Тому шукаємо спонсорів, окрім тих, хто вже допомагає. Тому що коли вже є успіхи та перемоги, це чудово, але нам потрібно сьогодні працювати над майбутнім», — підсумував він. Фактично президент федерації констатує, що без залучення приватного капіталу та спонсорської підтримки дитячий фехтувальний сегмент залишається в зоні найбільшого ризику, оскільки не потрапляє в периметр державного фінансування, орієнтованого на олімпійські та паралімпійські результати.
