Авіаційний експерт Костянтин Криволап у коментарі РБК-Україна розібрав актуальні характеристики балістичних ракет комплексу «Іскандер» і оцінив, наскільки змінилася складність їхнього перехоплення після появи модифікованих версій. За його словами, роками розрахунки українських військових будувалися на заявленій росіянами дальності «Іскандера-М» у 500 км, однак за даними ГУР реальна дальність стандартної ракети 9М723 становить близько 390 км. При цьому зафіксовано випадок застосування модифікації 9М723-2 на дальність до 550 км. Криволап наголосив, що принципових змін у балістиці, які роблять ракету незбивною, не відбулося.

Реальна дальність проти заявленої

Експерт нагадав, що раніше з'являлася інформація про випробування ракети «Іскандер-1000» з дальністю до 800 км, однак підтверджених випадків її бойового застосування з 24 грудня зафіксовано не було. За оцінкою Криволапа, стартова маса ракети становить 3800–4600 кг, довжина — 7,3 метра, діаметр корпусу — 920 мм, а маса бойової частини — близько 480 кг, хоча для ударів на дальність до 550 км можуть використовуватися кілька злегчених варіантів бойового блоку.

«Іскандер-1000» і підготовка до FP-7

За словами експерта, відсутність підтвердженого застосування «Іскандера-1000» скоріше свідчить про те, що Росія попереджувальними темпами готує реакцію на появу в України балістичних ракет FP-7, здатних уражати пускові установки «Іскандерів». Це, на його думку, пояснює інтерес до збільшення дальності та доработки наведення, а не до масового бойового використання нової модифікації.

Вразливість пускових установок

Криволап вказав, що при дальності 390 км пускова установка «Іскандера» для удару по Києву має розташовуватися в Брянській області приблизно в 150 км від кордону — на дистанції, де українські розвідувальні та ударні безпілотники здатні виявляти і знищувати такі цілі. За останні півтора місяця, за його даними, було уражено не менше трьох пускових установок, включно з комплексом «Бастион» у Криму, що використовує ракети «Онікс» і «Циркон». Через загрозу з боку дронів-камікадзе Росія, за словами експерта, була змушена переносити частину пусків по Київщині далі від Брянської області.

Перехоплення: траєкторія і Patriot

Щодо самого перехоплення Криволап відзначив, що складність збиття «Іскандера» принципово не змінилася: ракета літає квазібалістичною траєкторією на середній висоті близько 50 км, здатна маневрувати в межах 300–400 метрів від основної траєкторії і витримує перевантаження 20–30. Комплекси Patriot, за його словами, зазвичай починають супровід цілі на дистанції близько 100 км і намагаються захопити її на ураження приблизно на 25 км, і українська ППО, зокрема PAC-3, у більшості випадків успішно з цим справляється.

Технічні доработки та іноземні компоненти

Окремо експерт згадав пускову установку «Бора-М», яка відрізняється від базової моделі потужнішими напрямними та посиленою конструкцією за рахунок потужнішого двигуна, однак принципово нових рішень тут немає. Ракета також отримує удосконалену систему наведення — оптичні кореляційні головки самонаведення DSMAC або радіолокаційні головки, стійкі до впливу РЕБ, а також швидшіші процесори на іноземній елементній базі з Німеччини, Швейцарії, США та Тайваню. Частина технічних рішень, за словами Криволапа, росіяни запозичили у північнокорейських ракет KN-23. Раніше ГУР розкрило конструкцію та виробників ракети «Іскандер-К», назвавши «Новатор» концерну «Алмаз-Антей» головним розробником крилатих ракет цього комплексу.

Суперечливі дані

У заявах сторін і в оцінках експертів є розбіжності щодо ключових цифр. З одного боку, Росія заявляє дальність «Іскандера-М» у 500 км і активно згадує випробування «Іскандера-1000» з дальністю до 800 км. З іншого боку, за даними ГУР, реальна дальність стандартної ракети 9М723 становить близько 390 км, а підтверджене застосування модифікації 9М723-2 зафіксовано лише на 550 км. Крім того, попри повідомлення про випробування «Іскандера-1000», підтверджених випадків його бойового застосування з 24 грудня не зафіксовано, що ставить під сумнів факт його реального бойового використання. Саме тому висновки про «незбивність» оновленого комплексу залишаються дискусійними: за оцінкою Криволапа, українська ППО загалом успішно перехоплює і стандартні, і доработані ракети.