Житлова криза в Іспанії протягом майже двох років залишається однією з головних тем суспільної дискусії. Висока вартість оренди позбавляє іспанців можливості жити в містах, де вони прожили все життя, а в жовтні масові протести переросли у вимогу дострокових парламентських виборів, які, за повідомленнями, відбудуться наприкінці листопада. Символом кризи стала історія 87-річної Марікармен Абаскаль з Мадрида, яку виселили з квартири, де вона прожила близько 70 років. За даними Euronews, вона померла через два тижні після виселення; естонська редакція ERR зазначає, що примусове виселення відбулося у вересні, а смерть — у середині листопада. Барселона стала одним із міст в епіцентрі протестів, але водночас — центром розвитку альтернативної моделі житла, яку просуває некомерційний кооператив Sostre Cívic.
Право користування замість купівлі та оренди
«Досі доступ до житла в Іспанії базувався на двох варіантах: купити або орендувати. Ця модель застаріла і саме вона відповідальна за нинішню житлову кризу», — пояснив керівник відділу комунікацій Sostre Cívic Хосе Тельєс. Кооператив став піонером у країні в моделі права користування (cessió d'ús): нерухомість належить кооперативу, а його члени отримують постійне право жити у своїх квартирах без права перепродажу. Організація заснована понад 20 років тому, натхненна житловими кооперативами Північної Європи, і сьогодні налічує понад 2 700 членів та близько 30 проєктів по всій Каталонії; у половину з них мешканці вже заселилися — це понад 200 квартир, а за найближчі три роки, за очікуваннями кооперативу, їх кількість досягне 550.
Ca l'Ordit: як фінансується кооперативне житло
Модель стає можливою завдяки поєднанню громадського, кооперативного та європейського фінансування. Прикладом слугує проєкт Ca l'Ordit на північному сході Барселони — один із найбільших кооперативних житлових проєктів в Іспанії, що реалізується Sostre Cívic: 62 квартири на десяти поверхах приблизно для 90 мешканців з низьким доходом. Муніципалітет Барселони надав землю безкоштовно за угодою про право користування, кошти EU NextGeneration покривають майже 3 мільйони євро, а Банк розвитку Ради Європи надає пільгове фінансування — все це без закладеного прибутку. Завдяки такій схемі майбутнім мешканцям Ca l'Ordit довелося внести від 12 000 до 24 000 євро, щоб закріпити за собою житло, що значно менше вартості купівлі нерухомості. Далі вони платитимуть щомісячний внесок, який покриває послуги, обслуговування та податки, що, за оцінками, буде до 40% нижче за ринкову оренду.
Cirerers: життя у колективному будинку
На північній околиці Барселони близько 50 людей з 2022 року живуть у восьмиповерховому будинку під назвою Cirerers. «Мій дім не обмежується 45 квадратними метрами моєї квартири. До нього входять кілька спільних просторів і тераса, місця, де можна жити та проводити час разом», — розповів 59-річний мешканець Тоні Арталь, показуючи терасу з видом на Барселону. Мешканці залучаються до процесу задовго до початку будівництва: на щомісячних зборах і в комітетах вони спільно вирішують, як організувати спільні простори та діяльність, готуючись до колективного управління будівлею. У Cirerers створені «бібліотека речей» для обміну повсякденними предметами, веломайстерня, столярна майстерня та спільна кухня, де мешканці готують разом і організовують спортивні та культурні заходи.
Масштаб моделі та її обмеження
Сьогодні ціле покоління іспанців витрачає від 50% до 60% свого доходу на постійно зростаючу оренду, і, за словами Sostre Cívic, реакція влади була суперечливою. «Все більше муніципалітетів готові співпрацювати та розвивати проєкти кооперативного житла на своїй території. Але за останні чотири роки Барселона виділила громадські землі лише для 100 кооперативних будинків, порівняно з більш ніж 1 000 орендних будинків на громадській землі, побудованих у партнерстві з комерційними компаніями», — пояснює прессекретар Sostre Cívic Хосе Тельєс. Як зазначають автори Euronews, модель кооперативного житла сама по собі не вирішить житлову кризу в Європі, але показує, що можливе інше рішення: щоб стати життєздатною альтернативою у більшому масштабі, їй потрібні земля, фінансування та політичне зобов'язання — визнання житла правом.
