В Україні пацієнти, яким потрібна пересадка серця, можуть чекати донорський орган місяцями і навіть роками. Водночас, як показує практика, іноді підходячий донор знаходиться несподівано швидко — і тоді у трансплантологів не лишається часу на роздуми. В інтерв'ю РБК-Україна кардіолог-трансплантолог Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України Сергій Мохнатий розповів про долі пацієнтів, які пройшли крізь багаторічне лікування, нічні дзвінки про донора та операції, від яких неможливо відмовитися.

Пацієнт, якого «вже й не сподівалися оперувати»

Одною з найвиразніших історій, які наводив Мохнатий, стала доля пацієнта, який 11 років лікувався через тяжке захворювання серця. Лікарі враховували його вроджену ваду, анатомічні особливості, кілька перенесених операцій та епізоди зупинки серця. «Враховуючи його ваду, анатомічні особливості, перенесення кількох операцій і кількох зупинок серця, ми вже й не сподівалися, що його оперуємо», — визнав кардіохірург. Водночас пацієнт опинився в черзі на трансплантацію, і приблизно через місяць після занесення до списку йому зателефонували вночі: з'явився донор, ідеально підходячий за всіма параметрами. Трансплантацію провели в екстреному режимі, і операція пройшла успішно.

Дві трансплантації за три дні: коли черга «згортається»

Той самий період став для команди центру особливо насиченим. У понеділок медики провели трансплантацію дорослому пацієнту, а вже наступної ночі отримали інформацію про дитячого донора. «У середу ми зробили ще й цю пересадку. Дві трансплантації за три дні. Але так буває досить рідко. Пацієнти іноді можуть чекати роками», — наголосив Мохнатий. За його словами, для хірургічної та анестезіологічної команди кожна така операція є величезним емоційним і фізичним випробуванням, проте відмовитися від можливості врятувати життя неможливо: «Спершу усвідомлюєш усю складність, а потім розумієш, що інших варіантів немає: якщо відмовляєшся, хто знає, коли буде наступний шанс».

Коли донор не приходить: історія дівчинки на ЕКМО

Не всі історії закінчуються успішно. Мохнатий розповів про дівчинку, яка довгий час перебувала на апараті штучного кровообігу (ЕКМО) в очікуванні донорського серця, але так і не дочекалася. «На жаль, буває, що пацієнти не дочекаються органу», — зазначив лікар. Він додав, що дітям серця пересаджують досить рідко: за наведеними ним даними, в Україні на момент інтерв'ю було виконано 22 такі операції. Для порівняння, минулого року медики Охматдету вперше пересадили органи чотирирічної дівчинки, у якої було зафіксовано смерть мозку, завдяки чому вдалося врятувати життя трьом дітям — але це поодинокі прецеденти, а не системна практика.

Життя після трансплантації: довічні препарати та поступове повернення до навантажень

Після пересадки серця пацієнти поступово повертаються до більш активного життя. У перші дні лікарі ретельно стежать за їхнім станом і призначають препарати для пригнічення імунітету, щоб запобігти відторгненню донорського органу. Приймати їх доведеться довічно. «До 6–7-ї доби вже приблизно бачимо картину. Тоді пацієнти вже можуть більше рухатися. Вони бачать, що з кожним днем те навантаження, яке до операції вони собі не могли дозволити, тепер дається легше», — пояснив Мохнатий. У цей період пацієнтів переводять у загальну палату: вони залишаються ізольованими від інших хворих, але можуть перебувати поруч із рідними, більше ходити і поступово повертатися до звичного ритму. За словами трансплантолога, люди з пересадженими серцями зазвичай повноцінно живуть 10 років, а іноді — і значно довше.

Протирічливі дані

У наданих матеріалах суттєвих протиріч між версіями сторін не виявлено. Єдиний нюанс: Мохнатий зазначає, що в Україні виконано 22 трансплантації серця дітям, при цьому не уточнює часовий інтервал підрахунку (за весь час чи за певний період). Водночас згадується, що діти можуть чекати орган «роками», що опосередковано підтверджує надзвичайно низьку частоту подібних операцій. Точна статистика по дитячих трансплантаціях серця в Україні на 2026 рік у відкритому доступі не представлена, тому цифра «22» наводиться як дані на момент інтерв'ю, без можливості незалежної верифікації за актуальними державними реєстрами.