Російський лідер Володимир Путін дедалі частіше публічно звітує про «територіальні досягнення» своїх військ, однак, за даними Інституту вивчення війни (ISW), значна частина цих заявлень не знаходить підтвердження в відкритих джерелах. Як повідомляє РБК‑Україна зі посиланням на свіжий аналітичний звіт ISW, глава Кремля продовжує переконувати російську аудиторію, що повне захоплення Донецької області йде «за планом», тоді як фактична динаміка просування російських підрозділів виглядає значно скромніше. Розрив між офіційною риторикою та даними геолокації й відкритих джерел, за оцінкою американських аналітиків, має системний характер і вже не перший місяць фіксується на різних ділянках фронту.

Цифри, які не збігаються

Як характерний приклад ISW наводить заяву Путіна про те, що минулого місяця (в серпні) армія РФ нібито окупувала в Донецькій області 15 населених пунктів загальною площею 270 квадратних кілометрів. При цьому, згідно з підрахунками Інституту на основі відкритих даних, за той самий період росіяни взяли під контроль лише 73,14 кв. км території Донецької області. Якщо дивитися на весь театр бойових дій, то загалом за місяць російським військам вдалося закріпитися або захопити 90,35 кв. км — тобто навіть за сукупним показником заявлені «270 квадратів» у Донецькій області перевищують реальний результат по всьому фронту. Аналітики підкреслюють, що Путін щонайменше 15 разів встановлював для своїх військ дедлайн тотального захоплення Донецької області, і жоден із цих строків не був виконаний.

Святогірськ і Козацька Лопань: міф про захоплення

Особливої уваги заслуговують заяви про конкретні населені пункти. Путін заявляв, що російська Північна групування нібито захопила Святогірськ. ISW зазначає, що навіть у момент максимального просування російських військ наприкінці весни — на початку літа вони перебували не ближче ніж за 13 кілометрів від міста, тобто повного контролю над ним не було. Аналогічна картина з Козацькою Лопанню: гучна заява про її «захоплення» також виявилася хибною. За останніми даними, воїни ЗСУ продовжують тримати оборону в цьому населеному пункті, а присутність окупантів фіксується приблизно на 13,39% його території — далеко не повний контроль.

«Огортання» біля Песків‑Радьківських

Ще один епізод із звіту ISW стосується заяви Путіна про те, що російська Західна групування нібито огорнула 13 українських батальйонів — близько 5 тисяч військових — на східному березі Оскільського водосховища біля Песків‑Радьківських. Інститут вивчення війни не знайшов доказів присутності російських військ у заявленому районі, не кажучи вже про якесь огортання українських сил. Таким чином, і ця «перемога» залишається без підтвердження в відкритих джерелах.

Суперечливі дані

Тут важливо чесно розвести дві версії. З одного боку, офіційна позиція Кремля, транслювана через заяви Путіна, малює картину стійкого та планомерного просування: десятки населених пунктів, сотні квадратних кілометрів, «огортання» батальйонів противника та захоплення ключових міст, таких як Святогірськ. З іншого боку, незалежний фактчекінг ISW на основі відкритих джерел дає принципово іншу картину: 73,14 кв. км у Донецькій області замість заявлених 270, 90,35 кв. км по всьому фронту, 13‑кілометровий розрив до Святогірська, лише 13,39% Козацької Лопані та повна відсутність доказів «огортання» біля Песків‑Радьківських. Різниця між двома версіями становить в окремих випадках більше ніж триразове розбіжність за площею. До тих пір, поки не з'являться незалежні підтвердження, обидві картини залишаються в стані суперечності, і читачеві слід враховувати, що офіційні цифри Кремля систематично не підтверджуються відкритими даними.

Дипломатичний контекст

На тлі цих заявлень РБК‑Україна також повідомляє про те, що Володимир Путін і президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган обговорили ситуацію навколо України під час закритих переговорів. Паралельно видання фіксувало реакцію глави Кремля на рішення українського президента Володимира Зеленського про посилення атак проти РФ. Сукупність цих подій показує, що публічна риторика про «територіальні успіхи» ведеться на тлі дипломатичної активності та триваючого військового протистояння, де розрив між заявленим і реальним залишається ключовою темою для аналітиків.