Висока представниця ЄС з питань закордонних справ та безпекової політики Кая Каллас публічно звинуватила режим Олександра Лукашенка в тому, що Мінськ використовує нелегальну міграцію як інструмент політичного тиску на Європу, а одним із ключових напрямків такої діяльності назвала вплив на Литву. Про це, за повідомленням РБК-Україна, вона написала у своїй публікації в соцмережі X. За словами Каллас, безпека литовських кордонів є «спільною європейською відповідальністю», і європейські країни мають протистояти використанню міграції як зброї, підтримуючи держави ЄС, які стикаються з діями білоруського режиму.
Тунелі як ознака організованої підтримки
Центральним аргументом у заяві Каллас стала інфраструктура переправки мігрантів. Вона зазначила, що «розвиненість тунелів для переправки мігрантів свідчить про організовану підтримку і є вагомими ознаками того, що Мінськ надає в цьому допомогу». Контекст підтверджує масштаб: лише в серпні 2026 року зафіксовано третю спробу прокопати тунель із Білорусі в Литву, а з початку року литовська прикордонна служба нарахувала вже 12 спроб незаконно потрапити в країну через підземні ходи, що прокладаються з території Білорусі.
«Східний фланг», санкції та інженерні заходи
У відповідь на описувані дії Каллас закликала прискорити реалізацію ініціативи «Східний фланг» (Eastern Flank Watch), тісно співпрацюючи з НАТО, і продовжувати санкційний тиск на Мінськ. Паралельно, як раніше повідомлялося, Литва змінює підхід до інженерних заходів на кордоні: Кабінет Міністрів країни планує сформувати нову зону безпеки, зокрема створивши болота на кордоні з Білоруссю та Калінінградською областю Росії.
Суперечливі дані
У оцінках сторін є помітне розходження в інтерпретації того, що відбувається. Офіційний Вільнюс і Брюссель, спираючись на заяви Каллас, тлумачать мережу тунелів як доказ державної, організованої підтримки переправки мігрантів з боку Мінська. При цьому незалежного публічного підтвердження конкретних механізмів такої підтримки в наданих матеріалах немає — висновок про «організовану підтримку» є оцінкою європейського чиновника. Водночас російські коментатори, за даними газет.ру та life.ru, подають міграційний тиск не як самостійну стратегію Мінська, а як інструмент, здатний відвернути ЄС від санкційної повестки та «серйозно» залучити його до конфлікту. Таким чином, одна сторона бачить цілеспрямовану державну програму, інша — тактику відволікання, і фактична база (тунелі, спроби перетину) інтерпретується по-різному.
Контекст: багаторічна практика тиску
Проблема використання міграції Мінськом для тиску на країни ЄС не нова: у попередні роки Литва, Латвія та Польща неодноразово звинувачували білоруські влади в організації потоку мігрантів до своїх кордонів. Заява Каллас вписується в цю багаторічну динаміку і фіксує, за її словами, ескалацію у вигляді переходу від наземних потоків до підземної інфраструктури, що, з погляду ЄС, вимагає прискорених колективних заходів на «східному фланзі».
