Китай офіційно закріпив амбітну мету — вивести астронавтів на поверхню Місяця не пізніше 2030 року — та представив докладний графік підготовки до висадки. Місія позиціонується як ключовий етап національної місячної програми та новий крок у дослідженні супутника Землі. Для Пекіна це не просто технологічне завдання, а елемент довгострокової стратегії присутності в навколомісячному просторі.
Архітектура місії без надважкої ракети
На відміну від американської програми Apollo, яка спиралася на надважку ракету Saturn V, китайська програма не має аналогічного носія. Тому місія побудована за схемою роздільного запуску: екіпаж і посадковий модуль вирушають до Місяця окремими пусками, після чого здійснюють стикування на місячній орбіті. такий підхід дозволяє обійтися без єдиного надважкого носія, але підвищує вимоги до точності орбітальних маневрів і автономності кораблів.
Випробування та темпи прогресу
Китай демонструє високі темпи технічного прогресу. У серпні 2025 року агентство пілотованої космічної програми успішно протестувало повнорозмірний макет посадкового модуля Lanyue поблизу Пекіна, а перший корабель для випробувань уже доставлено на космодром Веньчан. Пілотований корабель Mengzhou, своєю чергою, проходить відпрацювання під час місій до орбітальної станції «Тяньгун». Зазначається, що на відміну від США, китайський план поки що не включає попередніх тестових облітків Місяця з екіпажем без посадки.
Американський контекст: виклики Artemis
Тим часом американська програма Artemis стикається з власними труднощами. Ключовим фактором ризику стає залежність від розробки місячних посадкових модулів приватними компаніями SpaceX та Blue Origin. Ці затримки та організаційні складнощі створюють вікно, в якому Китай може випередити США за термінами висадки, якщо збереже поточні темпи підготовки.
Геополітика та погляд на Південний полюс
Обидві держави розглядають нинішнє протистояння як геополітичну боротьбу за вплив у навколомісячному просторі. При цьому Пекін і Вашингтон уже готуються до другого етапу — створення довгострокових баз у районі Південного полюса Місяця, де зосереджені запаси водяного льоду, критично важливі для довгострокової присутності та майбутньої енергетики. Конкуренція, таким чином, виходить за рамки одиничної висадки і перетворюється на гонку за інфраструктуру.
Таким чином, до 2030 року Китай має намір перетворити місячну висадку з декларативної мети на реалізований етап, спираючись на роздільну архітектуру місії та вже розпочаті випробування ключових апаратів. Підсумок цього етапу багато в чому визначить розстановку сил у місячній програмі на наступне десятиліття.
