Верховна Рада на наступному тижні має офіційно звільнити генерального прокурора Руслана Кравченка з займаної посади, однак в Офісі президента, за даними РБК-Україна, досі не сформовано навіть довгий список можливих спадкоємців. Як випливає з матеріалу видання «Падіння "Карфагена": як корупція та скандали розхитують владу Зеленського», питання призначення нового очільника Офісу генерального прокурора фактично поставлене на паузу: після розбору скандалу навколо так званої «кришувальної» структури в Офісі генпрокурора Володимир Зеленський вирушив з офіційними візитами до Норвегії та Канади, і до його повернення робота над кадровим рішенням не велася.
Парламентська збитість і страх перед «підписом»
Звільнення чинного генпрокурора, за словами співрозмовників видання в депутатських коридорах, внесло помітну збитість до лав народних обранців. Депутати бояться, що новий очільник Офісу генпрокурора, зважаючи на обставини, за яких його попередник фактично «знімався» Спеціальною антикорупційною прокуратурою, буде змушений чи зацікавлений «не дивлячись» підписувати всі підозри, які САП направить проти парламентаріїв. Саме тому серед нардепів активно обговорюється ідея, що новий генпрокурор має бути «з наших» — тобто з-поміж чинних депутатів, що дозволило б зберегти внутрішньопарламентський контроль над процесом підписання підозр. При цьому, як зазначають джерела, поки невідомо, чи знайдуться серед народних обранців ті, хто готовий зайняти таку політично вразливу позицію.
«Страховик» і суперечка про баланс влади
Співрозмовник РБК-Україна у фракції «Слуга народу» нагадав, що зняття депутатської недоторканності було консенсусним рішенням усіх фракцій, за яким послідувало введення так званого «страховика»: підозри на адресу нардепів підписує саме генеральний прокурор, а не голова САП. «Нас ніхто не змушував на той час знімати недоторканність, яка є в усіх країнах світу. Але це було наше обіцяння, ми це зробили, однак тоді консенсусом усіх фракцій ввели страховик — підозри депутатам підписує генпрокурор. А тепер "соросівці" просувають ідею, щоб їх підписував голова САП — а це порушення цього балансу», — заявив джерело. Таким чином, кадрове питання щодо нового генпрокурора переплітається з ширшим інституційним суперечкою про розподіл повноважень між Офісом генпрокурора та САП.
Хронологія скандалу «Карфаген»: від обшуків до відставки
Вечором 4 вересня НАБУ та САП повідомили про розкриття злочинної організації, яка, за даними слідства, «кришувала» мережу шахрайських кол-центрів у структурі Офісу генерального прокурора. Одночасно детективи затримали заступника начальника департаменту міжнародної співпраці ОГП Сергія Кропиву. 5 вересня в самому Офісі генпрокурора відреагували на нічні обшуки, пообіцявши перевірити, чи не вийшли слідчі за межі наданих судом дозволів. Наступного дня, 6 вересня, Кравченко вперше публічно спростував чутки про власне «зникнення», заявив про непричетність до прикриття кол-центрів та повідомив, що надав слідству повний доступ у свій кабінет. У той самий день прокурори САП вимагали для Кротиви застави у 200 мільйонів гривень з триманням під вартою, а ввечері суд частково задовольнив клопотання, відправивши фігуранта під варту з альтернативою у вигляді застави у 120 мільйонів гривень.
«Політична» відставка і хвиля звільнень
Ніччю 7 вересня Кравченко прокоментував власну появу на оприлюднених НАБУ відеозаписах, назвавши розмови про сейф з грошима «просто розмовами». Ввечері того ж дня він оголосив про подання заяви про відставку, кваліфікувавши своє рішення як «політичне» та підкресливши, що його позиція щодо висунутих звинувачень не змінилася. 9 вересня, на тлі триваючого скандалу, посади втратили ще троє прокурорів: перша заступниця генерального прокурора Марія Вдовиченко та двоє посадових осіб Черкаської обласної прокуратури. Таким чином, до 10 вересня інституційна структура Офісу генпрокурора опинилася в стані глибокої перебудови, а питання про те, хто займе крісло очільника відомства, досі залишається відкритим — і, схоже, буде вирішуватися не раніше, ніж після повернення президента з закордонних візитів.
