Європейські столиці активізували дискусії щодо призначення спеціального представника для ведення прямих переговорів із Москвою з питань врегулювання конфлікту в Україні. Як повідомляє Politico, на тлі активних контактів Вашингтона з Кремлем у Брюсселі зростає розуміння необхідності прямого каналу зв'язку з російським керівництвом для захисту інтересів регіону та запобігання нав'язуванню невигідних умов миру.

Позиція європейських лідерів та причини пошуку посередника

Президент Чехії Петр Павел заявив, що Володимир Путін не сприймає інститути Європейського Союзу як авторитетну силу і відмовляється вести діалог з Урсулою фон дер Ляєн чи Каєю Каллас, а також припинив контакти з лідерами ключових країн, включно з Еммануелем Макроном. На його думку, ЄС має визначити конкретну особистість або групу осіб, які отримали б повноваження виступати від імені Європи у переговорному процесі.

Нещодавні контакти президента США Дональда Трампа з російським керівництвом в обхід України та європейських союзників викликали серйозну тривогу у Брюсселі. Це підштовхнуло дискусії щодо створення власного ефективного каналу дипломатичного зв'язку з Кремлем, щоб європейська сторона могла впливати на параметри майбутньої мирної угоди.

Критерії відбору та можливі кандидатури

Дипломатичні кола поки що не виробили єдиної думки щодо того, хто саме має представляти інтереси ЄС. Частина чиновників вказує на президента Фінляндії Александра Стубба, у якого склалися конструктивні стосунки з Дональдом Трампом, а Гельсінкі володіє історичним досвідом взаємодії зі східним сусідом.

Водночас лунають пропозиції задіяти апарат голови Європейської ради Антоніу Кошти, якого деякі дипломати вважають більш неупередженим посередником порівняно з головою Єврокомісії чи верховним представником із зовнішньої політики, які глибоко залучені до підтримки Києва.

Значення та можливі наслідки ініціативи

Спроба сформувати єдиний переговорний мандат і знайти відповідну фігуру демонструє прагнення Європи зберегти суб'єктність на тлі геополітичної обстановки, що змінюється. Від ефективності обраного представника залежатиме здатність Європейського Союзу відстоювати власні інтереси безпеки та забезпечувати врахування української позиції в рамках будь-яких майбутніх міжнародних домовленостей.