Глибоко за Полярним колом, у суворих умовах норвезького архіпелагу Шпіцберген, існує унікальне поселення — Лонгйєрб'єн. Це найпівнічніше постійне поселення у світі, де життя протікає під сінню льодовиків і вічної мерзлоти. Дістатися сюди непросто: політ з Осла займає близько трьох годин, а з Тромсє — всього 90 хвилин.

Життя в умовах вічної мерзлоти

Згідно з даними перепису 2026 року, у місті проживає близько 2512 осіб. Попри те, що місто займає всього 10,4 квадратних кілометра, воно має всю інфраструктуру для комфортного існування: тут є дитячий садок, школа, церква, пошта, ресторан і навіть музей. Однак продуктовий магазин у поселенні лише один, і місцеві жителі, як і туристи, змушені покладатися виключно на нього.

Улична навігація в Лонгйєрб'єні також має свої особливості: вулицям не присвоєно назв, замість них використовуються лише номери. Це лише одна з багатьох унікальних рис, з якими стикаються гості цього віддаленого куточка планети.

Заборони та суворі правила

Відвідування Лонгйєрб'єна вимагає ознайомлення з рядом специфічних правил, продиктованих географічним положенням і кліматом. У місті діють суворі обмеження на покупку алкоголю на людину на місяць. Більше того, у поселенні офіційно заборонені коти — міра, спрямована на захист місцевої популяції птахів.

Найвідомішим і, мабуть, найдивнішим правилом є заборона на поховання померлих. Широко поширена думка про те, що смерть у Лонгйєрб'єні є незаконною, — це міф. Насправді, у поселенні заборонено ховати людей. Це правило було введено у 1950 році після того, як з'ясувалося, що рештки жертв пандемії грипу 1918 року, поховані тут раніше, не розклалися через екстремально низькі температури. Вчені боялися, що в тілах можуть зберігатися активні штами смертельних вірусів. У зв'язку з цим смертельно хворі жителі зазвичай переїжджають на материк.

Небезпеки дикої природи

Пейзажі навколо міста вражають: долина на березі фьорду Адвент оточена горами та льодовиками. Однак краса природи тут обманлива і небезпечна. Серед відвідувачів міста регулярно з'являються олені, кити і, найголовніше, білі ведмеді. Через постійну загрозу нападу хижаків, місцеві жителі зобов'язані носити зброю, як тільки виходять за межі поселення.

Науковий центр Арктики

Попри суворий клімат і мінусові температури, що панують тут цілий рік, Лонгйєрб'єн перетворився на важливий науковий та освітній хаб. У місті працює Університетський центр Шпіцбергена — найпівнічніший навчальний заклад у світі, розташований на 78-й широті. Студенти тут вивчають дисципліни, тісно пов'язані з навколишнім середовищем, такі як арктична біологія та геофізика.

Економіка регіону також сильно залежить від туризму. У 2016 році місто відвідали 115 тисяч туристів, з яких 35 тисяч прибули на круїзних лайнерах. Цікаво, що назва міста пов'язана не з його ізольованістю чи довгими полярними ночами, а з імені його засновника — Джона Манро Лонгйєра.