Консорціум на чолі з американським мільярдером Тоддом Боелі, за даними Reuters, наближається до придбання міжнародних активів російського нафтового гіганта «Лукойл». Чотири джерела, знайомі з перебігом процесу, повідомили, що обмін цінними паперами для передачі закордонних активів компанії може відбутися протягом кількох тижнів. За їхніми словами, банк, що діє від імені консорціуму, вже придбав у західних інвестиційних фондів заморожені цінні папери «Лукойлу» на мільярди доларів, які згодом будуть обміняні на іноземні активи компанії. Угода, якщо вона відбудеться, стане одним із перших серйозних тестів того, чи здатні західні санкції змусити велику російську корпорацію розстатися з міжнародним бізнесом.

Механіка угоди: безготівковий обмін та ескроу

За словами джерел, структура угоди має безготівковий характер: заморожені цінні папери «Лукойлу», що належать західним інвесторам, зокрема фонду Capital Group, будуть обміняні на міжнародні активи компанії. Банк консорціуму, за даними двох джерел, викупив папери приблизно у десяти американських і британських інвестиційних фондів, а також у американських депозитарних банків, які зберігали їх від імені роздрібних інвесторів. Вартість акцій, за оцінкою двох інших осіб, склала близько 30 центів за долар — суттєву знижку, що відображає санкційний статус паперів. Ключовою умовою, що дозволила консорціуму Боелі просунутися вперед, стала обіцянка розмістити акції на ескроу-рахунку, а не передавати їх безпосередньо «Лукойлу», повідомили два джерела. На підтримку заявки також виступають сирійсько-катарські брати Аль-Хаят та американська Міжнародна корпорація з фінансування розвитку (DFC).

Оцінка портфеля та його склад

Спочатку портфель активів, що продаються, оцінювався в 22 мільярди доларів, проте, за словами двох людей, його вартість знизилася після того, як частина активів припинила роботу. Російське видання «Фонтанка», посилаючись на Financial Times, називає скромнішу цифру — близько 20 мільярдів доларів, і зазначає, що пропозиція перебуває на просунутій стадії, хоча остаточної домовленості з «Лукойлом» поки немає. У пакеті, за даними видання, — родовища, нафтопереробні заводи та тисячі автозаправних станцій. Примітно, що сам «Лукойл» у своїй бухгалтерії вже списав вартість цих активів на суму 1,66 трильйона рублів, що приблизно відповідає названій вартості продажу.

Політичний контекст і роль Кремля

Процес продажу розпочався після запровадження США санкцій проти компанії у жовтні 2025 року. У лютому агентство Reuters повідомляло, що Вашингтон навмисно сповільнив продаж, щоб чинити тиск на Росію в переговорах щодо припинення війни в Україні. Раніше на активи претендувало понад десяток компаній. За словами трьох джерел, знайомих із перебігом зустрічі, Володимир Путін порушив питання про угоду під час зустрічі зі спецпредставниками президента США Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером у Кремлі 5 вересня; одне з джерел стверджує, що Путін запропонував укласти угоду, щоб показати росіянам, що вони можуть вести бізнес зі США. У Москві рішення щодо угоди, за даними джерел, фактично приймається на рівні Путіна, хоча формально «Лукойл» є приватною компанією. Угода також знову привертає увагу до криптовалютної компанії Дональда Трампа World Liberty Financial, співзасновником якої є Віткофф: один з інвесторів угоди з «Лукойлом» є співвласником World Liberty.

Санкційні ліцензії та винятки

Паралельно з підготовкою угоди американська влада підтримує обмежене функціонування закордонних активів «Лукойлу». За даними РБК-Україна, Міністерство фінансів США продовжило до 24 квітня 2027 року дію генеральних ліцензій, що дозволяють проводити операції із закордонними автозаправними станціями компанії та низкою дочірніх структур у Болгарії. У квітні 2026 року американська влада вже подовжувала винятки із санкцій щодо «Лукойлу»; попередній термін дозволу був встановлений до 22 жовтня 2026 року. Ці механізми створюють тимчасове правове вікно, в якому закордонний бізнес може продовжувати роботу до завершення угоди.

Значення для ринку та санкційної політики

Завершення угоди стане прецедентом для оцінки ефективності західних санкцій як інструменту примусу до диверсифікації активів. Якщо обмін відбудеться, заморожені на Заході кошти російських інвесторів фактично конвертуються в контроль над міжнародним бізнесом «Лукойлу» в руках американського консорціуму, а частина виручки, за оцінками російських спостерігачів, може бути спрямована на розвиток і ремонт російських виробництв. Для інвесторів ключовим залишається питання юридичної стійкості структури з ескроу та санкційних ризиків, а для геополітики — сигнал про те, що санкційний режим може використовуватися як важіль у ширших переговорних треках між Вашингтоном і Москвою.