Останнього вихідного тижня серпня 2026 року харківська «Літературна ярмарка» стала майданчиком для зустрічі читачів з одним із найгучніших українських авторів сучасності — Максом Кідруком. Письменник, чиї романи «Колонія» та «Колапс» стали справжніми бестселерами, а також созасновник книжкового видавництва «Бородатий Тамарин», розповів про зустріч із аудиторією, свої літературні вподобання та, мабуть, найпрактичніше питання для будь-якого початківчого автора: можна ли в Україні заробляти письменництвом. Розмова з журналістами Wave RBC.ua пройшла у форматі бліцу й охопила широкий коло тем — від улюблених книг до планів на найближчі роки.

Філософія письменницької праці та ставлення до публічності

Кідрук відверто визнав, що його ідеальний сценарій — сидіти вдома, писати книги і щоб його ніхто не чіпав. При цьому він підкреслив свою вдячність читачам: «Якби не вони, то мене б не було». Цікавий нюанс стосується формату презентацій: зазвичай автор будує їх як чітко поставлені виступи, не дозволяючи глядачам втручатися в повестку. Однак саме на літературних ярмарках, за його словами, виникає «кльовий» ефект — питання з залу може відвести дискусію у зовсім несподіваному напрямку, і це перетворює заходи на живий діалог, а не на монолог.

Літературні орієнтири та видавничі плани

Серед українських сучасників Кідрук виділяє Катю Бабкіну як письменницю та Олександра Міхея як письменника, зазначаючи, що Міхей — єдиний сучасний український автор, чиї книги у нього є всі. У світовому каноні його безумовний фаворит — Хантер С. Томпсон із «Страхом і ненавистю в Лас-Вегасі»; заради цієї серії він викупив весь тираж «КультRead» від видавництва КСД. У планах власного видавництва «Бородатий Тамарин» — вихід двох значимих книг: «Skunk Works» Бена Річа та Лео Яноша про таємний підрозділ Lockheed Martin, що створив перший літак-невидимку, і мемуари Хейнга Нгоро «Поля смерті» про вижившого у камбоджійському геноциді. Кідрук із гумором визнав, що «хитрує», називаючи дві книги свого видавництва, але додав, що другу готувала до випуску його дружина, і обидві «того варті».

«Нові темні віки», світовий тур і питання «ким би я був»

На питання про те, ким би він став, якби не став письменником, Кідрук відповів максимально чесно: «Мені важко уявити... вже багато років я навіть не замислююся над цим питанням. Це єдине, що мені подобається робити, єдине, що я вмію робити добре, і про ніщо інше я навіть не хочу думати». Найближчий великий план — завершення масштабного проєкту «Нові темні віки», на який автор закладає 7–8 років. При цьому він уже розпочав роботу над новим матеріалом: наброски ідей робив ще до українського туру, а після повернення у травні 2026 року почав активно писати. Паралельно готується великий світовий тур із презентації «Колапсу», який, за його словами, теж відволікатиме від письменницького процесу.

Чи можна в Україні жити на роялті: чесна відповідь із застереженнями

Найпрактичніше питання бліцу — заробіток — Кідрук розкрив із характерною для нього обачністю. Він підтвердив, що завдяки «Колонії» та «Колапсу» заробляє «значно більше, ніж моя комфортна сума», але відмовився називати конкретні цифри, пояснюючи це тим, що «не ок усіх вирівнювати під одну лінійку»: витрати самотнього чоловіка у 30 років, матері-одиначки та сім'ї з п'ятьох осіб принципово різняться. Як приклад «комфорту» він навів можливість не обмежувати себе в купівлі вінілових пластинок — дорогого хобі, яке для нього є «цифровим детоксом». Що стосується можливості жити виключно на роялті, Кідрук перелічив авторів, для яких це реально: Ілларіон Павлюк, Павло Дерев'янко, Артур Дронь, Євгенія Кузнецова (у період роботи з видавництвом ВСЛ). Однак він одразу застеріг, що його власна відповідь «буде нечесною щодо інших авторів», оскільки разом із дружиною він сам собі видавець і не бере роялті в звичайному розумінні.

Порада початківцям: фундамент — це текст

Завершуючи бліц, Кідрук дав лаконічну, але вміщу повну пораду всім, хто мріє про літературний успіх: «Пишіть добре». Він застеріг від ілюзії, що презентації, спілкування з читачами та ЗМІ — це ключ до кар'єри: «Це всі танці з бубном, що не мають сенсу, якщо за цим не стоїть гарний текст». Як доказ він навів приклад трилогії Павла Дерев'янка «Літопис сірої ордену», яка спочатку вийшла в іншому видавництві і не отримала належного визнання, але зрештою знайшла свого читача і стала успішною. «Якщо текст гарний, він обов'язково проб'ється... він пройде крізь усе, знайде свого читача і стане успішним», — підсумував автор.