73-річна німкеня Урсула Вагнер (Ursula Wagner) у суботу, 14 листопада 2026 року, була змушена розвернутися на українсько-польському кордоні, щойно перетнула його. Після паспортного контролю їй повідомили про чинну трирічну заборону на в’їзд в Україну, винесену «на підставі розпорядження Державної міграційної служби України». Конкретні причини у документі, який має у своєму розпорядженні редакція DW, не вказуються. Вагнер була змушена забрати валізу з автобуса, яким прямувала до Києва, і в супроводі прикордонника повернутися до кордону з Польщею. «Це було як удар по обличчю, наче я вдруге втратила Савіту, оскільки я навіть не можу відвідати її могилу, — сказала вона у розмові з DW. — Я можу пояснити це лише як помилку в системі, адже мені не змогли назвати причину». За її словами, прикордонники при цьому поводилися «дружелюбно».

Три роки тому вона втратила доньку на фронті

Савіта Вагнер (Savita Wagner) приїхала в Україну на початку повномасштабного вторгнення Росії. Спочатку вона допомагала цивільним як волонтерка, а після того, як на власні очі побачила наслідки окупації та масштаби злочинів, вчинених російською армією, вирішила вступити до ЗСУ. «До біса лікування симптомів — потрібно викорінювати причину», — пояснювала вона своє рішення в інтерв’ю DW у 2022 році. До приїзду в Україну Савіта вивчала математику в університеті і не мала бойового досвіду. З червня 2022 року вона воювала піхотинкою, а пізніше бойовою медикинею у батальйоні «Карпатська Січ», який було створено як добровольчий підрозділ, але згодом він увійшов до складу ЗСУ. Наприкінці січня 2024 року 36-річна німкеня загинула під час мінометного обстрілу під час евакуації поранених побратимів з поля бою в Луганській області. Савіту Вагнер з почестями поховали в Києві.

Рішення поховати доньку в Україні ухвалили свідомо

Урсула Вагнер та вдівець загиблої, Карл Стенеруд (Karl Stenerud), ухвалили рішення залишити доньку в Україні. «Ми вирішили, що буде правильно залишити її поруч із побратимами, — пояснила Урсула Вагнер в інтерв’ю DW після похорону. — Вона горіла своєю справою, вона була настільки відданою, що залишила тут своє життя. Раз на рік ми приїжджатимемо до Києва, щоб відвідати її». За її словами, раніше вона неодноразово відвідувала Україну, і жодних проблем під час перетину кордону не виникало. Цього разу, окрім відвідування могили єдиної доньки, Урсула Вагнер мала взяти участь у заході у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де була запланована презентація фронтового щоденника Савіти, який вийшов навесні 2026 року в Україні та Німеччині. У ФРН книга потрапила до списку бестселерів журналу Der Spiegel.

Прикордонна служба: обставини рішення нам не повідомляються

У Державній прикордонній службі України, до якої DW звернулася за коментарем, пояснили, що рішення про заборону в’їзду в країну з різних причин може ухвалюватися низкою уповноважених на це державних органів. «Таке рішення надалі передається до Державної прикордонної служби України у вигляді розпорядження для виконання на кордоні під час заходів прикордонного контролю, — відповіли у відомстві. — Обставини ухвалення рішення, через які іноземцю заборонено в’їзд в Україну, прикордонному відомству не повідомляються». Таким чином, прикордонники, які відмовили у в’їзді Урсулі Вагнер, самі не мали інформації про те, що саме стало підставою для заборони.

Версія з неоплаченим штрафом: знущання чи реальність

За інформацією джерел DW у прикордонній службі, причиною заборони на в’їзд нерідко стає несплата штрафу за порушення правил дорожнього руху. У розмові з DW Урсула Вагнер згадала, що під час одного з візитів в Україну на власному автомобілі її зупинила поліція за перевищення швидкості. На місці штраф у розмірі «близько шести євро» оплатити не вдалося, оскільки у поліцейських не працював платіжний термінал, а постанову про порушення з банківськими реквізитами вона загубила. «Чи справді саме це могло стати підставою для трирічної заборони, мені залишається тільки здогадуватися: це було б справжнім знущанням. Я їду за дві тисячі кілометрів, а мене відправляють назад через кілька євро», — сказала вона. Редакція DW надіслала запит щодо підстав для заборони до Державної міграційної служби України та опублікує відповідь у разі її надходження.