Найменша і найближча до Сонця планета Сонячної системи продовжує «стискатися» — і, за новими оцінками, помітно швидше, ніж припускалося раніше. Вчені Інституту планетарних досліджень Німецького центру авіації та космонавтики (DLR) дійшли висновку, що діаметр Меркурія за час його існування зменшився на 23 кілометри, що на 30% перевищує попередні розрахунки. Результати роботи, про які повідомили через агентство Associated Press, переглядають уявлення про те, як швидко планета втрачає об'єм по мірі охолодження її надр.

Стиснення на 23 кілометри: що саме перерахували дослідники

Ключове оновлення стосується масштабу глобального стиснення. Якщо раніше моделі давали меншу величину усадки, то нова методика, заснована на зіставленні геологічних карт Меркурія з оновленими картами його поверхні, показала, що планета «стиснулася» на 23 кілометри. Автори підкреслюють, що постійна зміна поверхні внаслідок ударів метеоритів могла приховувати справжній рівень стиснення: на найнерівніших ділянках ознак стиснення виявилося менше, ніж слід було б очікувати, а частина складок, за їхнім припущенням, виявилася прихованою під уламками, що утворилися при падіннях метеоритів.

Чому планета зменшується: охолоджувальне залізне ядро

Причина процесу криється в термічній еволюції Меркурія. З моменту формування близько 4,5 мільярда років тому планета поступово охолоджується. По мірі охолодження відносно великого залізного ядра воно зменшується в об'ємі, що, в свою чергу, призводить до стиснення мантиї та кори. Саме це стиснення породжує характерні складки та розломи на поверхні, які слугують «відбитками» внутрішнього скорочення планети. Таким чином, видимі геологічні структури стають прямим свідченням того, як Меркурій втрачає об'єм на протязі мільярдів років.

Методика і значення нових розрахунків

Дослідники не обмежувалися прямими вимірюваннями: вони порівняли геологічні карти Меркурія з оновленими картами поверхні та проаналізували розподіл ознак стиснення по ділянках з різним ступенем «розрізаності» рельєфу. Такий підхід дозволив урахувати спотворювальний фактор метеоритного бомбардування. Автор дослідження Гаку Нішіяма заявив, що нові розрахунки допоможуть краще зрозуміти еволюцію Меркурія в цілому — від динаміки охолодження ядра до формування поверхневих структур, що важливо для моделювання подібних процесів на інших планетах із великим залізним ядром.

Перевірка в натурі: місія «БепіКоломбо»

Отримані на Землі оцінки належить підтвердити безпосередньо біля планети. До Меркурія в даний час націлені космічні апарати місії «БепіКоломбо», реалізованої спільно Європою та Японією. Очікується, що в листопаді 2026 року вони вийдуть на орбіту планети і розпочнуть безпосереднє вивчення її поверхні та внутрішньої будови, що дозволить уточнити точний рівень стиснення Меркурія та зіставити його з результатами наземних розрахунків. Це зробить місію важливим інструментом валідації нової моделі усадки планети.

Довідка: що відомо про Меркурій

Меркурій — найменша планета Сонячної системи з діаметром близько 4900 кілометрів. Він здійснює один оберт навколо Сонця за 88 днів, а один сонячний день на планеті триває приблизно 59 земних доб. Через надзвичайно розріджену атмосферу перепади температур на поверхні екстремальні: вдень температура може підніматися до 430 градусів за Цельсієм, а вночі опускатися до мінус 180 градусів. Саме поєднання близькості до Сонця, великого залізного ядра та відсутності щільної атмосфери робить Меркурій унікальним об'єктом для вивчення термічної та геологічної еволюції планет.