Міністерство економіки та довкілля України перенесло на два тижні ухвалення рішення щодо остаточних антидемпінгових заходів стосовно імпорту сталевих зварних неоцинкованих труб із Туреччини. Про це 6 листопада 2026 року повідомило видання РБК-Україна з посиланням на дані аналітичного центру GMK Center. За інформацією джерела, розгляд питання було відкладено вже не вперше: з моменту подачі заяви українськими виробниками минуло понад рік, проте за цей час не було застосовано навіть попередніх антидемпінгових заходів, які зазвичай запроваджуються на етапі розслідування для захисту внутрішнього ринку.

Хронологія розслідування та причини затримки

Антидемпінгове розслідування щодо імпорту сталевих зварних неоцинкованих труб із Туреччини було ініційовано у березні 2026 року за заявою українських трубних підприємств. Відтоді минуло вісім місяців, протягом яких Міністерство економіки та довкілля не змогло завершити процедуру та винести остаточне рішення. Президент асоціації «Укрметалургпром» Олександр Каленков у коментарі GMK Center назвав ситуацію «важкозрозумілим зволіканням» і заявив, що відомство фактично самоусунулося від ухвалення рішень на захист національного виробника. За його словами, українська промисловість очікує не нових перенесень і «надуманих причин для відмови», а відповідальних і своєчасних дій на захист власної економіки.

Вісім підприємств зазнають збитків: масштаб збитків

Згідно з даними GMK Center, наразі близько восьми українських трубних підприємств продовжують зазнавати збитків через демпінговий імпорт із Туреччини. З 2021 року обсяг імпорту турецьких труб в Україну зріс утричі. Турецька продукція витісняє вітчизняну завдяки цінам, які є нижчими за собівартість виробництва українських заводів. Кожен місяць зволікання із запровадженням захисних заходів, за оцінкою експертів, призводить до втрати замовлень, скорочення обсягів виробництва та виснаження ресурсної бази підприємств, необхідних для їхнього подальшого відновлення. Імпортна продукція при цьому продовжує нарощувати частку на внутрішньому ринку України.

Ризик використання російської сировини в оборонних проєктах

Додатковим фактором ризику, на який звернув увагу Олександр Каленков, є той факт, що частина турецьких виробників сталевих труб досі використовує російську металургійну сировину. «Страшно уявити, що в трубах для антидронових коридорів та інших об'єктів захисту через відсутність торговельних заходів може використовуватися російська сталь, яка наповнює скарбницю агресора», — заявив голова «Укрметалургпрому». GMK Center підкреслює, що проблема виходить за межі одного антидемпінгового розслідування: частина продукції, що надходить в Україну з третіх країн, може бути виготовлена з російських напівфабрикатів, що створює пряму загрозу для оборонної інфраструктури.

Виробничий потенціал Туреччини та практика ЄС

Аналітики GMK Center вказують на значний потенціал Туреччини нарощувати постачання в Україну: недозавантажені виробничі потужності турецьких підприємств уп'ятеро перевищують обсяги споживання сталевих труб в Україні. Водночас на ключових експортних ринках — у Великій Британії, США та Європейському Союзі — щодо турецької трубної продукції вже діють захисні торговельні обмеження, що робить Україну одним із небагатьох великих ринків, куди турецькі виробники можуть спрямовувати надлишкові обсяги без обмежень. У зв'язку з цим експерти вважають за доцільне синхронізувати українську торговельну політику з практиками ЄС, які дозволяють блокувати продукцію, виготовлену із сировини, що походить із країн, проти яких діють санкції або торговельні обмеження.

Попередження про наслідки для промисловості

Олександр Каленков попередив, що подальше зволікання із запровадженням антидемпінгових заходів може мати ширші наслідки для української металургійної та трубної промисловості загалом. За його словами, поточна ситуація демонструє системну проблему: Міністерство економіки та довкілля не виконує своєї функції захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції. GMK Center зазначає, що загальний обсяг турецького імпорту труб, вироблених із використанням російської сировини, вже є співмірним із річним виробництвом одного середнього українського трубного підприємства, що робить питання запровадження захисних заходів не просто економічним, а питанням промислового суверенітету країни.