У листопаді 2026 року російська група астрономів опублікувала результати аналізу світлового підпису пилу міжзоряної комети 3I/ATLAS — третього в історії астрономії об'єкта, що прибув до нас із-за меж Сонячної системи після Оумуамуа та комети 2I/Borisov. Дослідження виконали фахівці Кримської астрофізичної обсерваторії РАН, Інституту астрономії РАН та Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН. Ключовий висновок: частинки пилу комети розсіюють сонячне випромінювання принципово інакше, ніж усі відомі комети нашої системи, включаючи іншого міжзоряного гостя — Борисова. Це, за оцінкою авторів, вказує на особливий хімічний склад і внутрішню структуру речовини, що сформувалася в іншій планетній системі.

Світловий підпис: як пил видає чуже походження

Щоб інтерпретувати спостереження, вчені змоделювали розсіювання світла частинками неправильної форми. Найкращу відповідність отриманим даним показала модель, у якій 95% пилового компонента припадає на аморфний вуглець, 4,5% — на магнійвмісні силікати і лише 0,5% — на водяний лід. Для порівняння: у типових комет Сонячної системи домінують саме силікати та льоди, а вуглець займає незначну частку. Фотометричні вимірювання додатково виявили незвичайне поєднання кольорів: у короткохвильовій частині видимого спектра розсіяне світло виявляється більш блакитним, а в довгохвильовій — більш червоним порівняно з сонячним випромінюванням. Такий «перехресний» спектральний відгук важко відтворити стандартними сумішами льоду та силікатів.

Газова кома та екстремальні умови формування

Паралельні дослідження газової коми, зокрема з використанням телескопа «Джеймс Вебб», показали, що вода в 3I/ATLAS представлена у мізерних кількостях, тоді як домінують вуглекислий газ (за оцінками до 50%) та чадний газ (до 30%), який після проходження перигелію став найпоширенішим компонентом. Для комет нашої системи типовою є частка летких газів не більше 5%. Сукупність даних дозволяє припустити, що об'єкт сформувався у холодній периферійній зоні чужої планетної системи, при температурах нижче мінус 240 °C, далеко від зігріваючих впливів зірки, і не брав участі у процесах формування молодих світів. Ядро комети діаметром близько кілометра пролетіло між орбітами Марса та Землі у жовтні 2025 року, а засічена вона була ще у липні 2025-го.

Методика спостережень та динаміка активності

Фотометричні та спектральні вимірювання проводилися на трьох російських телескопах діаметром 2, 2,6 та 6 метрів, що дозволило перехресно перевірити результати та знизити систематичні похибки. Астрономи наголошують, що властивості пилу можуть змінюватися з часом у міру віддалення комети від Сонця та розгону її коми, тому поточна модель складу є знімком конкретного етапу еволюції об'єкта. Примітно, що 3I/ATLAS зберігала високу пилову активність навіть після проходження перигелію — найближчої до Сонця точки орбіти, що саме по собі нетипово і потребує продовження моніторингу.

Значення результату та перспективи

Підтверджена швидкість об'єкта — близько 58 км/с відносно Сонця, що помітно перевищує поріг близько 42 км/с, необхідний для виходу з гравітаційного впливу нашого світила, остаточно закріпила за 3I/ATLAS статус міжзоряного гостя. Отриманий «світловий підпис» пилу стає новим інструментом для порівняння умов формування в різних планетних системах: якщо гіпотеза про вуглецеве домінування підтвердиться у подальших спостереженнях, це стане прямим свідченням того, що в інших зіркових системах існують типи кометної речовини, відсутні в Сонячній системі. Група авторів має намір продовжити спостереження за зміною спектра у міру відходу комети у міжзоряний простір.