У четвер, 19 листопада 2026 року, Міжнародний суд ООН (МС ООН) у Гаазі виносить довгоочікуване рішення у справі про геноцид, порушеній західноафриканською Гамбією проти М'янми. Це буде перше за понад десятиліття рішення суду по суті справи про геноцид, і воно може стати прецедентом для інших аналогічних процесів, зокрема для триваючого позову ПАР проти Ізраїлю у зв'язку з Газою, який Ізраїль заперечує. Суду належить визначити, чи порушила М'янма Конвенцію про попередження злочину геноциду 1948 року, намагаючись знищити мусульманську меншину рохінджа під час військових операцій 2017 року.

Хронологія справи: від подачі позову до слухань по суті

Гамбія — мусульманська держава з населенням близько 2,5 мільйона людей — подала позов у листопаді 2019 року від імені 57-членної Організації ісламського співробітництва (ОІС). Справу очолював тодішній генеральний прокурор і міністр юстиції Гамбії Абубаккар Тамбадоу. У січні 2020 року суд зобов'язав М'янму вжити термінових заходів для запобігання актам геноциду. М'янма спочатку заперечувала саму можливість подачі позову, посилаючись на те, що Гамбія не була безпосередньо залучена до конфлікту, проте у 2022 році судді визнали її правомочність: обидві країни є учасницями Конвенції, що зобов'язує всіх підписантів запобігати геноциду та карати за нього. Слухання по суті відбулися в січні 2026 року, при цьому Гамбію підтримали сім держав, включно з Канадою, Францією та Великою Британією.

Що стверджує Гамбія і що відповідає М'янма

Гамбія звинувачує М'янму в спробі знищити народ рохінджа під час військових операцій 2017 року, які, на її думку, порушили Конвенцію 1948 року. М'янма, зі свого боку, заявляє, що діяла у відповідь на атаки бойовиків Армії порятунку араканських рохінджа (ARSA) на поліцейські дільниці. За оцінками ООН, під час кампанії, що почалася як «очисні операції» у штаті Ракхайн у жовтні 2016 року та розширилася в серпні 2017 року, було вбито близько 10 000 рохінджа, а 740 000 людей були змушені тікати до Бангладеш. Розслідувачі ООН встановили, що військові випалили сотні сіл, чинили масові вбивства та систематично піддавали жінок, дівчат і хлопчиків зґвалтуванням і груповим зґвалтуванням, що, на їхній висновок, свідчить про умисел на геноцид.

Юридичні рамки: суд розглядає дії держави, а не вину окремих осіб

Важливо розуміти, що МС ООН виносить рішення щодо дій держав, а не щодо кримінальної відповідальності окремих солдатів чи командирів. Згідно з Конвенцією, «геноцид» — це вбивства та заподіяння тяжкої шкоди, вчинені з умислом знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Наявність доказів звірств сама по собі недостатня: суду необхідно встановити саме умисел на знищення групи як такої. Водночас військова влада М'янми оголосила про вироки лише у двох справах, порушених після насильства; в одній із них семеро солдатів, засуджених за вбивство 10 чоловіків і хлопчиків-рохінджа в селі Інні Дін, були звільнені після відбуття менш ніж року з 10-річного терміну.

Системна дискримінація та статус найбільшої апатридної групи у світі

Уже у 1982 році, задовго до кампанії 2017 року, М'янма виключила рохінджа зі 135 визнаних етнічних груп, називаючи їх «іммігрантами-бенгальцями», попри те що багато сімей проживали в країні впродовж поколінь. Майже всі рохінджа відтоді позбавлені громадянства, що робить їх найбільшою у світі групою осіб без громадянства. Ця правова стигматизація, на думку позивачів, є частиною ширшого контексту десятиліть переслідувань, що завершилися операцією 2017 року.

Гуманітарні наслідки: понад 1,2 мільйона біженців і скорочення допомоги

Після відновлення бойових дій з військовими у 2023 році Армія Аракана — озброєна етнічна група ракхайнів — захопила більшу частину штату. Управління Верховного комісара ООН з прав людини у серпні повідомило, що обидві сторони чинять масові та систематичні порушення щодо рохінджа, звинувативши Армію Аракана в тортурах, сексуальному насильстві та примусовому вербуванні. За даними ООН, ці порушення з початку 2024 року змусили ще понад 155 000 рохінджа переміститися до Бангладеш, довівши загальну кількість біженців там приблизно до 1,2 мільйона. Майже всі вони живуть у переповнених таборах округу Кокс-Базар, залежачи від міжнародної допомоги, яка різко скоротилася останніми роками, особливо після того, як адміністрація президента США Дональда Трампа урізала зовнішню допомогу у 2025 році. Більшість біженців тепер отримують зменшені пайки, багато шкільних класів у таборах закриті, а УВКБ ООН попереджає, що новоприбулі часто не мають достатньої кількості їжі, чистої води та медичної допомоги.

Значення вердикту для міжнародного права

Рішення МС ООН у справі Гамбії проти М'янми матиме значення далеко за межами конкретного конфлікту. Як зазначають правові експерти, воно може вплинути на хід триваючого позову ПАР, яка звинувачує Ізраїль у геноциді в Газі, що Ізраїль заперечує. Незалежно від результату, вердикт стане першим за понад десятиліття прецедентом по суті справи про геноцид і задасть орієнтири для розуміння того, які докази умислу суд вважає достатніми для визнання державного геноциду в рамках Конвенції 1948 року.