На останній торговій сесії ф'ючерси на нафту марки Brent з поставкою в жовтні 2026 року ненадовго перевищили позначку в 94 долари за барель, встановивши максимум з 24 липня. Одночасно котирування американської West Texas Intermediate (WTI) також досягли приблизно місячного піку. Рух вгору на нафтовому ринку відбувається на тлі зберігається напруженості навколо Ормузької протоки — ключової артерії, через яку проходить значна частка світового експорту нафти сировини з Близького Сходу. Інвестори з тривогою стежать за динамікою стратегічних та комерційних запасів, які традиційно слугують буфером проти шоків пропозиції.

Глобальні запаси: мінус 6% за пів року

За даними аналітичної компанії Kpler, загальні світові запаси нафти сировини склали 3,45 мільярда барелів, що на 6% менше, ніж наприкінці лютого 2026 року — у момент початку військових операцій США та Ізраїлю проти Ірану. Розподіл втрат по країнах нерівномірний: запаси Японії скоротилися на 18%, США — на 15%, Китаю — на 5%. Окремо варто зазначити, що, згідно з інформацією, підтвердженою низкою видань, обсяг Стратегічного нафтового резерву (SPR) США впав нижче 300 мільйонів барелів — це мінімальний показник з 1983 року. Таким чином, найбільший у світі буфер енергетичної безпеки вичерпався до рівня, невиданого понад чотири десятиліття.

Ормузька протока: від меморандуму до повторної блокади

Хронологія подій літа 2026 року демонструє різкі коливання між деескалацією та загостренням. Наприкінці липня між США та Іраном був підписаний меморандум про взаєморозуміння, після чого трафік через Ормузьку протоку відновився, а запаси нафти в низці країн почали незначно відновлюватися. Однак, міру відновлення конфлікту, Тегеран знову перейшов до політики обмеження судноплавства, сповільнивши експорт із близькосхідних нафтових хабів. Кен Кояма, старший радник Японського інституту енергетичної економіки, підкреслює, що країнам-імпортерам необхідно постійно залучати свої запаси для пом'якшення наслідків перерв у постачанні та попереджає: при збереженні обмежувальних заходів у протоці ціни на нафту продовжать зростати.

США як «альтернативне джерело»: ринок скептичний

У умовах близькосхідної кризи логічно очікувати, що Вашингтон компенсує дефіцит за рахунок власного експорту. Однак ринок ставиться до цієї можливості скептично. За даними Управління енергетичної інформації США (EIA), експорт нафти сировини зі Сполучених Штатів за тиждень, що завершився 7 серпня, склав лише 3,05 мільйона барелів на добу — це найнижчий показник за дев'ять місяців. Внутрішня видобуток суттєво не зріс, а нещодавній зростання експорту було зумовлене переважно видобутком нафти зі сховищ, а не збільшенням обсягів виробництва. За оцінкою наукового співробітника Японського науково-дослідницького інституту Юкі Тогано, щоб зберегти поточні темпи експорту, США необхідно збільшити видобуток більш ніж на 1 мільйон барелів на добу. При цьому, згідно з черневим опитуванням Далласського відділення Федеральної резервної системи, менше 20% керівників нафтогазових компаній вважають, що такий приріст видобутку можливий у передбачуваний перспективі через швидке виснаження існуючих свердловин.

Прогнози: горизонт виснаження резервів

Юкі Тогано моделює, що при збереженні низхідної тенденції, що спостерігалася в квітні–липні 2026 року, стратегічні нафтові резерви США будуть виснажені в першій половині 2027 року, а приватні запаси — до кінця того ж року. Для експертного середовища це означає, що вікно адаптації до хронічного дефіциту близькосхідної нафти звужується до 12–18 місяців. У цих умовах питання диверсифікації постачань, прискореного розвитку відновлюваних джерел та модернізації логістичних ланцюжків виходить на перший план енергетичної повестки як в Азії, так і в Європі.

Протирічливі дані

У первинному матеріалі, на який спирається дана публікація, фігурує дата «станом на 31 серпня» для оцінки світових запасів у 3,45 мільярда барелів. Однак актуальна дата підготовки матеріалу — 23 серпня 2026 року, тобто вказаний момент ще не настав. Можливо, йдеться про прогнозну оцінку на кінець місяця або про неточність у першоджерелі. Крім того, у тексті одночасно присутній тезис про «часткове відновлення запасів з кінця липня» завдяки меморандуму США та Ірану і твердження про те, що «коли конфлікт відновився, Іран продовжив блокаду». Ці два твердження не суперечать одне одному хронологічно, але створюють у читача враження, що відновлення запасів було стійким, тоді як на ділі воно мало короткочасний характер і було повністю нівеловане повторною ескалацією. При інтерпретації даних важливо враховувати, що динаміка запасів у липні–серпні 2026 року була надзвичайно волатильною і залежала від щоденної ситуації в Ормузькій протоці.

Ситуація на нафтовому ринку до кінця серпня 2026 року залишається однією з найнапруженіших за останнє десятиліття. Сукупність факторів — виснаження стратегічних резервів до 40-річних мінімумів, неспроможність США швидко збільшити експорт, геополітична нестабільність в Ормузькій протоці та песимізм нафтогазового сектору щодо перспектив видобутку — формує ризик сценарію, при якому ціна на нафту стійко закріпиться вище поточних рівнів. Для світової економіки це означає додатковий інфляційний тиск і перегляд енергетичних стратегій на найближчі два-три роки.