У Кабінеті міністрів України під керівництвом прем'єр-міністра Сергія Корецького сформувалося розділення на два окремі табори. За інформацією джерел, всередині уряду виділяються «ветерани», які працювали за попередніх голів Кабміну, та «молоді» міністри, які прийшли разом із новим прем'єром, причому кожна з груп має власні претензії до стилю управління керівництва.

Розподіл всередині уряду та претензії міністрів

Як повідомляють джерела РБК-Україна, між міністрами зберігається певне напруження, зумовлене різницею в підходах до роботи. Призначені разом із Сергієм Корецьким «молоді» міністри закидають очільнику уряду надмірну «сухість», відсутність емпатії та жорстку орієнтацію виключно на ключові показники ефективності й суворі терміни виконання завдань. За їхніми оцінками, прем'єр тримає дистанцію та однаково рівно ставиться до підлеглих, наблизивши до себе лише вузьке коло осіб.

Водночас «старі» кадри, які пережили зміну кількох прем'єрів, до кінця не сприймають Корецкого як повноцінного керівника. Окремі представники цієї групи відчувають більшу симпатію до експрем'єра, а нині першого віцепрем'єра та міністра енергетики Дениса Шмигаля. Джерела зазначають, що Шмигаль є зрозумілішим для ветеранів Кабміну завдяки своїй відкритості та готовності до неформального спілкування, проте він жорстко дотримується субординації і працює суворо в команді Корецького, уникаючи формування будь-яких альтернативних центрів впливу.

Контекст формування Кабміну та майбутні випробування

Нинішній склад Кабінету міністрів формувався в умовах серйозної політичної та економічної турбулентності. Верховна Рада призначила Сергія Корецького на посаду прем'єр-міністра 16 липня, коли за його кандидатуру віддали голоси 289 народних депутатів. Одразу після приходу до влади новий очільник уряду розпочав адміністративну реформу, анонсувавши масштабне скорочення штату заступників міністрів приблизно на 20% та заступників керівників центральних органів виконавчої влади майже на 18%.

Проте головні перевірки на міцність для посадовців ще попереду, оскільки уряду доведеться пройти складний зимовий період в умовах постійних російських обстрілів енергетичної інфраструктури. На тлі прийдешніх холодів серед міністрів наростають певні побоювання щодо їхньої подальшої долі. Джерела в президентській команді допускають, що навесні уряд можуть спробувати зробити відповідальними за можливі кризи з подальшою відставкою, хоча остаточне рішення залежатиме від позиції глави держави.

Значення ситуації для стійкості виконавчої влади

Внутрішні розбіжності та психологічна напруга всередині Кабінету міністрів відображають загальну складність державного управління в умовах триваючої кризи. Тотальна орієнтація прем'єра на жорсткий менеджмент, KPI та адміністративну оптимізацію дозволяє утримувати керованість апарату, але водночас створює дефіцит неформального діалогу. Від того, наскільки ефективно уряд впорається з викликами прийдешнього опалювального сезону та чи вдасться керівництву нівелювати апаратні тертя, залежатиме не лише стабільність роботи міністерств, а й політичне майбутнє всього чинного кабінету.