Колишній народний депутат України та впливовий релігійний діяч, відомий як куратор Російської православної церкви в країні, Вадим Новинський офіційно отримав громадянство Сербії. Відповідне рішення було оприлюднено наприкінці вересня 2026 року в офіційному віснику Сербії «Службеном гласнику». Документ про надання паспорта був підписаний прем'єр-міністром країни Джуро Мацутом, що одразу викликало широкий резонанс у міжнародних та українських медіа.

Особливий порядок та державні інтереси

Рішення про видачу сербського паспорта було ухвалено в обхід стандартних бюрократичних процедур. Уряд Сербії скористався спеціальним положенням закону, яке дозволяє надавати громадянство іноземцям у прискореному порядку, якщо це відповідає певним «інтересам» держави. Проте офіційні відомства Сербії, включно з урядом та Міністерством внутрішніх справ, на момент публікації матеріалу утрималися від коментарів і не пояснили журналістам «Радіо Свобода», у чому саме полягають ці державні інтереси.

Політичний бекграунд та підозри у держзраді

Вадим Новинський має довгу політичну історію в Україні: він був депутатом Верховної Ради від «Партії регіонів», а згодом очолював фракцію «Опозиційного блоку». Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році він склав депутатські повноваження та залишив Україну, мотивуючи це загрозою переслідування. У 2023 році Україна запровадила проти нього санкції, а у січні 2025 року правоохоронні органи оголосили йому офіційну підозру у державній зраді та розпалюванні релігійної ворожнечі.

Суперечливі дані

У той час як сербські офіційні особи посилаються на виключний державний інтерес під час видачі громадянства українському експолітику, незалежні експерти та журналісти вказують на системний характер подібних рішень. З початку 2022 року влада Сербії під керівництвом Сербської прогресивної партії надала паспорти сотням іноземних громадян, значна частина яких виявилася вихідцями з Росії та була тісно пов'язана з російським істеблішментом. Офіційний Белград продовжує ігнорувати запити про прозорість цих процедур, залишаючи відкритими питання про політичні мотиви надання притулку особам, які перебувають під міжнародним чи українським кримінальним переслідуванням.