На острові Хортиця в Запоріжжі 23 серпня 2026 року відбулося урочисте встановлення монументальної скульптури «Козак-характерник» висотою 2,5 метра. Роботу презентували в межах першого мультидисциплінарного етносимпозиуму «Витоки. Форма традиції», що об'єднав скульпторів, майстрів народних ремесел, етномузикантів, дослідників культури та містян. Скульптуру встановили на площі «Козацьке коло», де вона тепер стала постійним елементом відкритого художнього простору острова.
Народження вогнем: символізм церемонії відкриття
Завершальним етапом створення скульптури стала церемонія відкриття вогнем, яку автори трактують як символ випробування, трансформації та внутрішньої сили. На кадрах події видно, як майстер у захисному спорядженні з червоними рукавичками направляє струмінь води на полум'яну фігуру, тоді як навколо зібрався натовп глядачів. Полум'я охоплює верхню частину скульптури, а бризки води, що осідають у променях вогню, створюють ефектний контраст стихій. Цей ритуальний жест перетворив технічний процес на перформанс, що підкреслює тему подолання та відродження, закладену в самому образі козака-характерника.
Авторський колектив і технологія створення
Скульптуру створили запорізький художник Олександр Жолудь та Сергій Спасьонов із Полтави за участі Андрія Каменецького з Чернігівщини. Матеріал — шамотна маса, фінальний обпал якої провели при температурі близько 1200 °C. Саме кераміка, що пройшла через вогонь, стала для авторів не просто технікою виконання, а частиною смислового поля: фігура буквально «народилася» в полум'ї, що посилює наратив про витривалість і здатність подолувати складні випробування, втілені в образі козака-характерника.
Історична пам'ять і сучасні символи
В основі композиції — переосмислений образ козака-характерника, якого художники інтерпретують як символ захисту, стійкості та внутрішньої сили. На скульптурі зображено знак «Ідея Nації», який використовують окремі підрозділи Сил оборони України. Таким чином, автори поєднали історичну козацьку пам'ять із реаліями сучасного опору, перетворивши монумент на «культурний оберег», здатний, за задумом організаторів, «продовжувати сучасну традицію разом із містом і його людьми».
Етносимпозиум як платформа діалогу
Проєкт «Витоки. Форма традиції» став першою спробою об'єднати в межах однієї події скульпторів, народних майстрів, музикантів, дослідників та містян навколо тем козацтва, української обрядовості, пам'яті та національної ідентичності. Скульптура «Козак-характерник» не була єдиним результатом симпозиуму, проте саме вона стала його найпублічнішим і зримим підсумком, закріпивши за Хортицею статус майданчика, де традиція не консервується в музеї, а продовжує жити в актуальному художньому висловлюванні.
