Олег Саленко увійшов в історію світового футболу як один із небагатьох гравців, які забили п'ять м'ячів в одному матчі чемпіонату світу — це сталося у 1994 році проти Камеруну. Однак за цією цифрою, яку пам'ятає кожен, хто хоча б раз вмикав трансляцію мундіалю, ховається багаторічна історія: від дворових майданчиків Красносельського району Ленінграда до роботи з Валерієм Лобановським, від рекордних гольових серій до травм, які змінили траєкторію кар'єри. У великому інтерв'ю для SPORT.RBC.UA Саленко докладно розповідає про кожний із цих етапів — відверто, з особистими спогадами та оцінками, які склалися вже з відстані років.

Від дворового футболу до спеціалізованого класу «Зміна»

Футбольний шлях Саленка почався не в академії і не на професійній базі, а в команді «Дружба» у Красносельському районі Ленінграда. «Спочатку був звичайний дворовий футбол, а потім ми стали брати участь у міських змаганнях», — згадує він. Саме в цей період, коли футболом займалося безліч дітей, Саленко зрозумів, що хоче розвиватися саме в цьому напрямку. Перехід до спеціалізованого класу «Зміна» став поворотним моментом: розпорядок дня був вибудуваний так, щоб поєднувати навчання і тренування — два уроки у школі, потім тренування замість наступних двох занять, після цього знову уроки, а двічі на тиждень — додаткове тренування. «Коли потрапляєш у таку систему, починаєш розуміти, що потрібно домагатися результату і постійно рухатися вперед», — зазначає Саленко.

Юнацькі тріумфи та урок на все життя

У 1988 році Саленко став чемпіоном Європи серед юнаків, а у 1989-му — найкращим бомбардиром молодіжного чемпіонату світу в Саудівській Аравії. Однак сам футболіст наголошує, що будь-який успіх потрібно оцінювати тверезо. На тому ж мундіалі у чвертьфіналі з Нігерією збірна вела 4:0 за тридцять хвилин до кінця, але матч завершився з рахунком 4:4 — і команда вилетіла. «Такі матчі стають уроком на все життя. Розумієш, що не можна зупинятися, розслаблятися чи вважати, що все зроблено», — каже Саленко. Він додає, що в юності просто граєш і намагаєшся забивати, а аналізувати правильність рішень починаєш уже з віком.

Шістнадцять років і записка батька: як Саленко опинився в «Зеніті»

Дебют у дорослому футболі стався у шістнадцять років. Саленко виступав за юнацьку команду і навчався в інтернаті. Після того як збірна СРСР на Кіпрі виграла матч з рахунком 4:1, а сам Саленко забив три м'ячі, він затримався у друзів. Вранці, повернувшись додому, він знайшов записку батька: «Де ти вештаєшся? Тобі телефонували з „Зеніту'. Швидко дуй на базу!». У тому сезоні він так і не зіграв — його не встигли заявити, — але наступного року в першій же грі вийшов на поле і забив дебютний гол у чемпіонаті СРСР у віці шістнадцяти років. «Я опинився серед дорослих футболістів і мусив доводити, що можу конкурувати з ними», — згадує Саленко.

Перехід у «Динамо»: струрус, Скліфосовський та ключі від квартири

Перехід до київського «Динамо» виявився одним із найдраматичніших епізодів його ранньої кар'єри. Після чемпіонату Європи до Ленінграда приїхав представник клубу Анатолій Сучков, який вів переговори з батьками Саленка. У той час переходи між клубами супроводжувалися не лише футбольними, а й побутовими питаннями: переїзд усієї родини, житло. Однак перед останнім матчем «Зеніту» в Москві (проти «Спартака» чи ЦСКА) за Саленко приїхали близько тридцяти осіб із військкомату — він досяг призовного віку. «Довелося розіграти цілу виставу: за п'ять хвилин до фінального свистка я впав, „організовуючи' струрус мозку, після чого три-чотири дні лежав у Скліфосовського», — розповідає Саленко. Туди приїжджав Павло Садирін із генералами, вмовляв залишитися в «Зеніті», пропонував ключі від квартири на Кутузовському проспекті та від «Волги». Але Саленко відповів, що вже домовився про перехід із Валерієм Лобановським, і поїхав до Києва. «Після цього у мене більше не виникало питань».

Рекорд, який не відпускає: п'ять м'ячів проти Камеруну та життя після

На чемпіонаті світу 1994 року Саленко забив п'ять м'ячів у матчі проти Камеруну — досягнення, яке досі залишається одним із найяскравіших в історії мундіалів. В інтерв'ю він розповідає про той матч, про роботу з Лобановським у «Динамо», про подальшу кар'єру в Іспанії, Шотландії та Туреччині, а також про травми, які вплинули на його подальшу долю у футболі. Окрема тема розмови — син Роман і його футбольний шлях. Саленко наголошує, що з відстані років багато рішень та епізодів виглядають інакше, ніж у момент, коли вони приймалися, і саме ця дистанція дозволяє говорити про кар'єру без емоцій, але з повагою до кожного пройденого етапу.