Український кінопродюсер, режисер та актор Олексій Комаровський у великому інтерв'ю для Wave РБК-Україна відверто розповів про свій шлях у кінематограф, міжнародний прокат стрічки «Хрещатик 48/2», економічні реалії українського кіно в умовах війни та особистий досвід боротьби з онкологічним захворюванням. Розмова, записана у форматі довгого діалогу, охоплює як професійні, так і глибоко особисті теми — від першого кроку на сцену в дев'ятирічному віці до переоцінки життєвих пріоритетів після діагнозу раку шкіри.

Від «Блакитної лагуни» у чернівецькому кінотеатрі до продюсерської школи у тридцять

Комаровський згадує, що його шлях у кіно розпочався у дев'ять років у Чернівцях: тиждень поспіль він ходив до кінотеатру «Дружба» (сьогодні — кінотеатр імені Миколайчука) на фільм «Блакитна лагуна» і після цього вирішив, що хоче бути актором. Рівно за місяць він уже грав у дитячій трупі драматичного театру, а згодом — у дитячій трупі обласного театру, де працював під керівництвом професійного режисера. Після періоду, проведеного в інших сферах, у тридцять років він повернувся в індустрію: спочатку пройшов продюсерську школу, потім — акторську. «Я просто зрозумів, що від себе не втечеш», — пояснює він. Питання про необхідність класичної вищої освіти Комаровський трактує гнучко: диплом не є для нього критерієм при відборі акторів, важливі проби та талант, хоча для тих, хто приходить у професію з юності, він вважає академічну підготовку обов'язковою.

«Хрещатик 48/2»: 40 країн, Amazon та 150 тисяч іноземних глядачів

Головним міжнародним досягненням у кар'єрі Комаровського стала стрічка «Хрещатик 48/2», яка, за його словами, вийшла у прокат у 40 країнах. Фільм також з'явився на стрімінгових платформах: у 19 країнах він доступний на Amazon, у п'яти — на Tubi. Сумарна аудиторія за кордоном перевищила 150 тисяч глядачів. Для українського кінематографа, який загалом залишається нішевим на світовому ринку, такі показники Комаровський називає колосальним успіхом і доказом того, що якісний продукт здатний пробиватися за межі національних кордонів.

Економіка війни: ринок тримається на фанатах і меценатах

Окремий блок інтерв'ю присвячений фінансовим реаліям. Комаровський констатує, що більшість українських фільмів у поточних умовах не окупаються. Ринок, за його оцінкою, утримується на плаву за рахунок відданих глядачів-фанатів та приватних меценатів, а не за рахунок масового прокату чи державного фінансування у колишньому обсязі. Це, як він підкреслює, не скасовує необхідності знімати, але потребує перегляду моделей фінансування та дистрибуції.

«Пендель»: діагноз, який не зупиняє

Нещодавно Комаровський публічно розповів про свій діагноз — рак шкіри. В інтерв'ю він не приховує тяжкості ситуації, але трактує її через метафору «пенделя» — швейцарського терміна, що позначає різкий життєвий зсув, який змушує людину зупинитися і переоцінити цінності. За його словами, цей «пендель» не є приводом для зупинки: він сприймає хворобу як стимул продовжувати активну роботу, а не як вирок. Комаровський не розкриває деталей лікування і не робить прогнозів, обмежуючись констатацією того, що діагноз став особистим рубежем, після якого він інакше дивиться на пріоритети.

Драмеді як жанр і «культовий фільм», який ще попереду

Говорячи про творчі плани, Комаровський визнає, що масштабна фантастика та важкі бойовики поки не є сильною стороною української школи — для них, на його думку, потрібна спеціалізована технічна освіта. Його особистий жанровий вибір — драмеді, «драматична комедія життя»: теми стосунків, кохання, конфліктів батьків і дітей, зради та непорозумінь. «Зміст один і той самий, форма подачі інша», — резюмує він. При цьому він не приховує амбіцій: хоче зіграти культову роль і зняти культовий фільм, називаючи це «закритим гештальтом», який поки не реалізований. Повна версія розмови опублікована на YouTube-каналі Wave РБК-Україна.