Цифри свідчать про тріумф: сукупна виручка готельного сектору України за чотири роки війни здійснила неймовірний стрибок — з 8,2 млрд гривень у 2022 році до 53,3 млрд за підсумками 2025-го. Схоже, що індустрія не просто вижила, а й розцвіла. Однак за цими вражаючими показниками ховається суворий реалізм: галузь продовжує працювати в глибокому мінусі, а поняття «рентабельність» для багатьох гравців стало недосяжною мрією.

Рост крізь попіл і дим

Статистика неминуча, але парадоксальна. Попри окупацію територій та постійні загрози, кількість готелів та комплексів у країні зросла на 13% — до 2 854 об'єктів. Податкова дисципліна також покращилася: до бюджетів усіх рівнів надійшло 4,4 млрд гривень, що більш ніж удвічі перевищує показники минулого року. Туристичний збір, зібраний переважно в Києві, Львові та Івано-Франківську, також демонструє впевнений ріст.

Але гроші, що течуть у касу, не дорівнюють прибутку. Середній чек (ADR) зріс на 30–40%, досягаючи 4 000–4 500 гривень за добу. Це не стільки заслуга менеджерів, скільки наслідок інфляції. Зростання тарифів на електроенергію додало до вартості номера 17%, а подорожчання палива — ще 15–20%. Готелі змушені перекладати ці витрати на гостя, щоб просто залишитися на плаву.

Пастка безпеки

Головна причина розриву між високими доходами та від'ємним капіталом — структурна. Війна змінила саму суть бізнес-моделі. Те, що раніше було разовими інвестиціями, тепер стало постійною статтею витрат. Генератори, резервні системи живлення, незалежний інтернет та посилене захист — це не опції, а необхідність.

За оцінками експертів, забезпечення автономності поглинає від 15 до 25% операційних витрат. Витрати на паливо для генераторів подвоїлися за останні роки, досягаючи майже 900 млн гривень. Як зазначає Вікторія Берещак, експерт ринку нерухомості, інвестиції в безпеку перетворилися на постійний елемент собівартості, який неможливо викреслити з бюджету.

Географія виживання

Карта рентабельності України неоднорідна. Поки Львів та Буковель показують заповнюваність до 95% у сезон, середня цифра по країні тримається на рівні жалюгідних 25–26%. Це означає, що більшість готелів простоює, але при цьому продовжує платити за утримання та безпеку.

Ситуація критична: власний капітал галузі залишається глибоко від'ємним. На Львівщині він хоч і зріс на 22%, але в Івано-Франківській області заборгованість ключових гравців збільшилася на 52%. Це сигнал про те, що багато курортних об'єктів працюють на межі краху, залізаючи в борги заради покриття операційних витрат.

Хто залишиться в грі?

Майбутнє індустрії виглядає як жорсткий природний відбір. Експерти прогнозують, що в найближчі три роки ринок трансформується. Роль зовнішніх управлінських компаній зростатиме, оскільки власники не справляються з оптимізацією в нових умовах.

Виживуть лише два типи гравців: системні об'єкти з бездоганною ефективністю та вузькі нішеві проекти з сильною концепцією. Все, що знаходиться посередині — «середній клас» готелів без чіткої ідеї та системи управління — буде поступово зникати, поступляючись місцем тим, хто навчився заробляти, попри війну.