Літом 2026 року стосунки між Києвом і Варшавою пережили один із найгостріших дипломатичних кризисів за всю історію двох країн. Приводом стало присвоєння одному з українських підрозділів почесного найменування «імені Героїв УПА». Президент Польщі Кароль Навроцький в відповідь позбавив Володимира Зеленського найвищої державної нагороди — ордена Білого орла. Зеленський, у свою чергу, відправив орден до Варшави «Новою поштою», що розпочало цілу хвилю відмов українських чиновників від польських знаків відмінності. До вересня гострота суперечок дещо знизилась, однак, як підкреслює в великому інтерв'ю РБК-Україна посол України в Польщі Василь Боднар, наслідки кризису нікуди не ділись, а підготовка до парламентських виборів 2027 року вже перетворює історичні суперечки на ключовий елемент передвиборчої риторики.

Орденний кризис: як дипломатичний конфлікт дійшов до «Нової пошти»

За словами посла Боднаря, червневі епізод став «одним із найбільших кризисів у двосторонніх стосунках». Кожна емоція, як він зазначає, подібна до хвилі: має пік і спад. До середини літа напруження справді дещо ослабло — навіть 11 липня, коли в Польщі відзначається день пам'яті «жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами», обійшлось без інцидентів. За останні тижні відбулось кілька зустрічей між українським і польським керівництвом на найвищому рівні. Водночас Боднар прямо попереджає: уроки з кризису необхідно вивести, а його соціальні та політичні наслідки досі відчуваються у повсякденній взаємодії двох суспільств.

Волинь як незагоєна рана і проблема ексгумацій

Центральним вузлом двосторонніх суперечностей залишається питання Волинської трагедії 1943–1944 років. Польське суспільство, за словами посла, займає консолідовану позицію і сприймає УПА і все, що пов'язано з її діяльністю, вкрай негативно. Додатковим подразником є те, що, як повідомляв Боднар раніше, Польща місяцями блокує українські пошукові роботи на місцях поховань жертв Волинської трагедії. Ексгумації та ідентифікація решток залишаються одним із найчутливіших пунктів у двосторонньому діалозі, і саме тут, за оцінкою дипломата, обома сторонам необхідно шукати компроміс, не замінюючи його пропагандистськими наративами.

Напади на українців і соціальне напруження в Польщі

Проблема не обмежується «високою політикою». В Польщі проживає близько двох мільйонів громадян України, і за роки війни це створило значне соціальне напруження. Боднар вказує на «постійний потік новин про напади на звичайних українців в Польщі саме за ознакою національності». Гострі заяви польських політиків на історичну тематику, за його словами, додатково хвилюють громадську думку і створюють ґрунт для побутної агресії. Посол також зазначає, що тема УПА, Бандери та Волині нерідко накладається на інші, переважно міфологізовані «обиди»: про те, що українці «забирають роботу», або що українки «відбивають польських чоловіків». Боротьба з «бандеризмом», за його оцінкою, часто слугує зручним фасадом для ширшого ксенофобського дискурсу.

Вибори-2027: історія як політична зброя

Через рік, у 2027 році, в Польщі відбудуться парламентські вибори, і передвиборча кампанія, по суті, вже розпочалась. Тема України, історичних суперечок і подій на Волині є однією з ключових у цій кампанії. Боднар попереджає, що посилення риторики частини польських політиків — приписування українцям несуществуючих пільг, накручування теми сільськогосподарської продукції з України, розкручування наративів про «невигідність» допомоги Україні у війні проти Росії — безпосередньо пов'язане з виборчою повесткою. В цьому середовищі, за його словами, неможливо ігнорувати і роль російської пропаганди, яка системно намагається «вбити клин» між польським і українським суспільствами.

Росія як спільний ворог і логіка національних інтересів

Попри всі двосторонні проблеми, Боднар підкреслює: Польща залишається критично важливим партнером для України з урахуванням географії, логістики в обох напрямках, членства Варшави в ЄС та НАТО, а також мільйонної української діаспори. «Перед прийняттям того чи іншого рішення треба враховувати власний національний інтерес і чутливість іноземного партнера», — формулює дипломат принцип, за яким, на його думку, обидві сторони мають будувати стосунки. При цьому, за його словами, у Варшаві розуміють, наскільки власна безпека Польщі залежить від України, і вважають Росію спільним ворогом. «У Польщі немає іншого ворога, окрім Росії», — резюмує посол, вказуючи на те, що саме цей фактор в довгостроковій перспективі може перевесити історичні та побутні тертя.

Суперечливі дані

У оцінках поточного стану польсько-українських стосунків існують помітні розбіжності. З одного боку, посол Боднар і ряд польських спостерігачів констатують, що «пік кризису вже пройдено»: гострота суперечок знизилась, відбулись зустрічі на найвищому рівні, 11 липня пройшло без інцидентів. З іншого боку, той самий дипломат вказує на «постійний потік» нападів на українців, посилення ксенофобної риторики політиків і системний тиск російської пропаганди. Таким чином, формальне дипломатичне «охолодження» не збігається з реальною соціальною динамікою на місцях. Крім того, в відкритих джерелах по-різному оцінюється ступінь впливу орденного кризису на довгострокову повестку: частина аналітиків вважає його разовим емоційним сплеском, тоді як інші, включно з самим послом, підкреслюють, що його наслідки «нікуди не ділись» і супроводжуватимуть передвиборчу кампанію 2027 року.