Посол України в Польщі Василь Бондар у інтерв'ю РБК-Україна, опублікованому 25 вересня 2026 року, заявив, що публічні наративи про небезпеку перебування українських громадян на території Польщі суттєво перебільшені. За його словами, переважна більшість українців, з якими він особисто спілкується, не стикається з проявами фізичної агресії. «Переважно йдеться про тривогу, спричинену повідомленнями в медіа, психологічний тиск, який також у окремих громадян викликає побоювання розмовляти українською в громадських місцях», — наголосив дипломат. Він додав, що українську, а іноді й російську мову досі часто чути на вулицях Варшави та інших польських міст, і жодних системних підстав для масового виїзду з країни наразі не існує.

Статистика правопорушень та правові відмінності

Бондар наповів конкретні цифри: за перше півріччя 2026 року в Польщі було зафіксовано 10 800 правопорушень, пов'язаних із громадянами України. За загальною чисельністю українських резидентів близько двох мільйонів цей показник становить близько 0,54%, або приблизно п'ять випадків на тисячу осіб, — значення, яке посол характеризує як таке, що перебуває «на рівні статистичної похибки». При цьому він звернув увагу на принципову відмінність у правовій кваліфікації аналогічних дій у двох країнах: в Україні керування автомобілем у стані сп'яніння або зберігання невеликої кількості наркотичних засобів без мети збуту належать до адміністративних правопорушень, тоді як у Польщі за ті самі діяння передбачена кримінальна відповідальність. «Одні цифри без аналізу складу правопорушень не дають підстав для прямого порівняння», — зазначив дипломат, додавши, що частина політичних сил намагається використовувати цю статистику без пояснення її справжнього змісту.

Суперечливі дані

У тому ж інтерв'ю Бондар визнав, що за три роки кількість нападів на українців у Польщі зросла на 30%. Видання «Кореспондент» у матеріалі від 25 вересня 2026 року зафіксувало 180 випадків агресії проти українців за перше півріччя. Таким чином, виникає очевидне напруження між двома тезами посла: з одного боку, він стверджує, що тривога «перебільшена» і більшість громадян особисто не стикається з насильством, з іншого — констатує кількісне зростання інцидентів на третину за три роки. Джерело korrespondent.net трактує ці дані як підтвердження погіршення ситуації, тоді як сам Бондар розглядає 180 випадків як статистично незначну величину на тлі двомільйонної громади. Нерозуміння кореніється в тому, що посол оперує сукупною кількістю правопорушень (10 800), включаючи побутові та адміністративні епізоди, тоді як медіа-наратив фокусується на вузькій категорії саме фізичних нападів.

Заклик до дотримання норм та відповідальність за поведінку

Дипломат наголосив, що жодне відчуття дискомфорту не може слугувати виправданням для образ, дискримінації чи фізичної агресії проти громадян України, і було б неправильно перекладати відповідальність за окремі злочини на все польське суспільство. Як приклад солідарності він наповів акцію «Тепло з Польщі в Київ», проведenu минулої зими. Водночас Бондар звернувся до самих українських громадян: «З перших днів мого перебування в Польщі як посла я неодноразово звертався до наших громадян — і до тих, хто тут проживає, і до тих, хто проїжджає територією Польщі: дотримуйтесь норм і правил, а також традицій країни перебування. Поведінка кожного з нас впливає на ставлення до всього українського суспільства». Він також припустив, що частина негативної реакції з боку місцевих мешканців може бути пов'язана з тим, що приїжджі з регіонів, опинившись у столиці, чують на вулицях не свою мову, що «може викликати різні емоції, які також можуть трансформуватися в агресивну поведінку».

Динаміка числа українців під тимчасовим захистом

Окремо в контексті інтерв'ю згадується, що число українців, які перебувають під тимчасовим захистом у Польщі, за останні пів року скоротилося приблизно на 40 тисяч. Посол зазначив, що це не обов'язково означає масовий виїзд із країни: частина громадян може змінити статус, отримати вид на проживання або просто не продовжити реєстрацію. Водночас тенденція до зменшення формально зареєстрованого контингенту на тлі триваючої війни в Україні залишається предметом пильної уваги як польських, так і українських властей.