Турецька Республіка протягом усього конфлікту виступає одним із ключових посередників у питанні звільнення українських громадян з російського полону — як військовослужбовців, так і цивільних осіб. Про це в ексклюзивному інтерв'ю РБК-Україна розповів посол України в Туреччині Нариман Джелял, який сам упродовж 2021–2024 років перебував у російському полоні і був звільнений саме за посередництва Анкари. За його словами, прогрес у обміні заручниками безпосередньо залежить від переговорного треку, проте головною системною перешкодою залишається позиція Москви, яка послідовно відхиляє ініціативи, що просуваються Києвом і його турецькими партнерами.
Особистий досвід посла: від полону до дипломатичної місії
Нариман Джелял наголошує, що його власна історія — це не просто біографічна деталь, а прямий доказ активної ролі президента Туреччини Реджепа Тайипа Ердогана в гуманітарних зусиллях із повернення українських громадян. З 2021 по 2024 рік посол перебував у російському полоні, а його звільнення стало можливим завдяки безпосередньому втручанню турецької сторони. «Зокрема, моя власна історія свідчить про активну роль безпосередньо президента Ердогана», — зазначив він. Цей досвід, за словами дипломата, формує особливу мотивацію та розуміння механізмів, які реально працюють за умов, коли формальні канали заблоковані.
Механізм посередництва: як Анкара передає пропозиції Москві
Посольство України в Туреччині підтримує прямі та регулярні контакти з турецькими владами на відповідному рівні. За словами Джеляла, Анкара виступає каналом, через який Київ передає Москві певні пропозиції з гуманітарних питань, включаючи звільнення полонених. Турецька сторона, на переконання посла, готова діяти і вже вживає конкретних кроків. Проте, як підкреслив дипломат, саме Росія є головною перешкодою: пропозиції, що просуваються Україною та Туреччиною, «постійно зустрічають 'ні' з російської сторони». Таким чином, блок не на українсько-турецькому рівні, а на російському — і це, за оцінкою посла, ключовий фактор, що гальмує процес.
Омбудсмен, хворі та похилі: ініціативи, які не доходять до полону
Конкретним прикладом застою Джелял назвав пропозицію про те, щоб турецький омбудсмен здійснив візити до місць утримання українських військових та цивільних. Йшлося, насамперед, про найвразливіші категорії — хворих, людей похилого віку, жінок. «Турецька сторона готова діяти. Але ці пропозиції постійно зустрічають 'ні' з російської сторони», — заявив посол. Це свідчить про те, що навіть за умов готовності третьої сторони до гуманітарного моніторингу Москва не допускає зовнішнього контролю за умовами утримання українських заручників, що робить неможливою верифікацію їхнього стану і, як наслідок, ускладнює аргументацію на користь пріоритетного обміну.
Робота з родинами: від закритих зустрічей до публічних заходів
Окрім прямих переговорів із російською стороною, посольство активно організовує взаємодію турецьких владей з родичами українських військовополонених і політичних в'язнів. За словами Джеляла, такі зустрічі іноді проходять у непублічному форматі, проте в Туреччині можливі й публічні заходи з участю родин полонених. Як приклад посол навів події, приурочені до Дня Незалежності України, коли родичі військовополонених могли відкрито висловити свою позицію. Це, за його оцінкою, створює додатковий суспільний тиск і підтримує увагу до гуманітарної повестки в турецькому суспільстві.
Ширше за полон: пауза в переговорах, Чорне море та торгівля
В інтерв'ю РБК-Україна Нариман Джелял також прокоментував ставлення Анкари до поточної паузи в переговорах між Україною та Росією, а також попередив український бізнес про можливості та виклики, пов'язані з режимом вільної торгівлі з Туреччиною. Окремо посол окреслив, хто, на його думку, може зіграти ключову роль у припиненні атак у Чорному морі. Ці теми, хоча й виходять за межі безпосереднього полоненого треку, формують загальний контекст українсько-турецьких відносин, в якому гуманітарні ініціативи з обміну заручниками існують паралельно з економічним і військово-політичним діалогом.
