13 серпня 2026 року у Києві відбулася урочиста церемонія перепоховання праху Євгена Коновальця — одного з ключових ідеологів та організаторів українського національного руху міжвоєнного періоду. Його останки повернули з Нідерландів, де він був похований після загибелі у 1938 році. Ця подія стала частиною масштабної державної кампанії з перепоховання діячів, що боролися за українську державність, і викликала широкий резонанс як в самій Україні, так і за її межами.

Шлях від студента до полковника УНР

Євген Коновалець народився у 1891 році в селищі Зашків біля Львова. Отримавши юридичну освіту у Львівському університеті, він уже в студентські роки активно включився в суспільно-політичне життя, очолюючи українські студентські організації та працюючи в просвітницькому товаристві «Просвіта». Перша світова війна та подальші визвольні події розкрили його військовий та організаторський талант. Він пройшов службу в австро-угорській армії, пережив російський полон і втік до Києва.

Рішучу роль Коновалець зіграв у придушенні більшовицького повстання на заводі «Арсенал» у січні 1918 року, а також у відновленні Директорії Української Народної Республіки після битви під Мотовилівкою. Попри свої заслуги, він принципово відмовлявся від найвищих політичних посад, бачачи себе насамперед військовим будівником держави.

Створення УВО та ОУН: боротьба в еміграції

Поразка Української національної революції не зупинила полковника. В еміграції, на відміну від багатьох сучасників, що втратили надію на політику, Коновалець вирішив продовжити боротьбу за українську державу. У 1920 році він заснував Українську військову організацію (УВО), яка мала надавати збройний опір радянському та польському режимам, що встановили контроль над Західною Україною.

У 1929 році у Відні Коновалець об'єднав різні націоналістичні групи в Організацію українських націоналістів (ОУН). Він побудував розгалужену мережу осередків ОУН у Європі та Північній Америці, налагодив співпрацю з урядами Литви, Німеччини та Японії. Однак у новій активній фазі боротьби за українську незалежність взяти участь не встиг — його життя оборвалося в результаті змови НКВС.

Ліквідація в Роттердамі: наказ Сталіна

Москва бачила в Коновальці головного системного ворога. Йосип Сталін особисто віддав наказ про його ліквідацію. 23 травня 1938 року в Роттердамі агент НКВС Павло Судоплатов передав Коновальцю вибухівку, замасковану під коробку цукерок. Від потужного вибуху Коновалець загинув на місці. Його поховали на місцевому цвинтарі Кросвейк, де він спочивав майже 90 років до моменту повернення в Україну.

Суперечливі дані

В офіційному історичному дискурсі Польщі Євген Коновалець є фігурою виключно негативної. Польська влада міжвоєнного періоду класифікувала УВО та ОУН як терористичні угруповання, а самого полковника розглядали як організатора антидержавного підпілля. Після Першої світової війни Західна Україна увійшла до складу відновленої Польщі, де українське населення чекало автономії, але зіткнулося з політикою полонізації та асиміляції. У відповідь УВО та ОУН перейшли до акцій опору, включаючи збройні напади, саботажі та вбивства польських чиновників.

Найгучнішою акцією стало вбивство у Варшаві міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перця у 1934 році — пряма помста за репресії проти українського населення. До цього відбулися спроби вбивства Юзефа Пілсудського та Станіслава Войцеховського. У відповідь Польща розгорнула масові репресії, а судові процеси над організаторами, включаючи Степана Бандеру, зробили ОУН відомою на весь світ.

Другим фактором неприйняття Коновальця в Польщі є його міжнародна політика. УВО та ОУН шукали підтримки у зовнішніх силах, що прагнули перегляду кордонів у Європі. Головним партнером стала Німеччина — спочатку Веймарська республіка, потім Третій Рейх. Німецька розвідка Абвер надавала ОУН фінансування та зброю. Хоча згодом ОУН та УПА воювали проти нацистів, польські історики розцінюють це як співпрацю з ворогами Варшави.

Коновальця також активно підтримувала уряд Литви, що перебувала в стані «холодної війни» з Польщею через анексію Вільнюса у 1920 році. В офіційній польській історіографії проводиться пряма лінія від діяльності УВО та ОУН у 1920–1930-х роках до Волинської трагедії 1943 року. Коновальця часто називають одним з ідеологічних батьків «українського радикального націоналізму».

Значення повернення праху для сучасної України

Повернення праху Коновальця в Україну стало символом визнання його внеску в боротьбу за незалежність. Для багатьох українців він залишається героєм, який не здався перед обличчям імперських режимів і продовжив боротьбу навіть в еміграції. Однак для Польщі та інших країн регіону ця подія викликає складні емоції, нагадуючи про болісні сторінки історії, пов'язані з націоналізмом, терором та співпрацею з нацистами.

Тим не менш, повернення праху Коновальця не викликало такої бурі емоцій у Польщі, як це було у випадку з іншими фігурами українського національного руху. Можливо, це пов'язано з тим, що його роль в історії сприймається неоднозначно: з одного боку — як засновник ОУН, з іншого — як жертва сталінського терору.